ПЕЛЕВНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

пеле́вня «стайня, хлів; стодола»

похідне утворення від *пелева «полова» (пор. р. [пеле́ва, пел¸ва] «тс.», яке зводиться до псл. peleva, що було варіантом звукової форми *pelva «тс.». – Фасмер ІІІ 227, 312, 317; Преобр. ІІ 97; Brückner 418; Machek ESJČ 459. – Див. ще поло́ва;
р. [пеле́вня] «по- лівник», п. ст. plewnia, ч. [plévňa, plevník], слц. plevinec, plevník, plevín «тс.», болг. пле́вня «будова для зберігання полови, соломи, сіна», пле́вник, м. плевна, схв. плȇвња «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пелевен
пеле́ве́нь
пеле́вни́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пле́вня «будова для зберігання полови, соломи, сіна» болгарська
пле́вник болгарська
плевна македонська
plewnia (ст.) польська
peleva праслов’янська
*pelva праслов’янська
пеле́ва російська
пел¸ва російська
пеле́вня «по- лівник» російська
плȇвња «тс.» сербохорватська
plevinec «тс.» словацька
plevník «тс.» словацька
plevín «тс.» словацька
*пелева «полова» (пор. р. [пеле́ва, пел¸ва] «тс.», яке зводиться до псл. peleva, що було варіантом звукової форми *pelva «тс.». -- Фасмер ІІІ 227, 312, 317; Преобр. ІІ 97; Brückner 418; Machek ESJČ 459. -- Див. ще поло́ва. українська
plévňa чеська
plevník чеська

поло́ва «відходи (насіннєві плівки, лушпиння) від обмолоту й очищення зерна хлібних злаків, льону»

псл. *pelva «полова, солома», пов’язане з *pelvelъ «бур’ян», *pelti «полоти»;
споріднене з прус. pelwo «полова», лит. ст. pẽlūs, лтс. pęlus, pęlаvas, лат. palea, дінд. pаlā́vāḥ (мн.) «тс.»;
р. [поло́ва́] «полова», бр. пало́ва «тс.», др. полова «солома», п. plewa «полова», [plowa], ч. слц. pleva, plevy (мн.), вл. pluwa, pluwy (мн.), нл. plowa, plowy (мн.), полаб. plåvoi (мн.) «тс.», болг. пля́ва «солома», м. плева «полова», схв. пле̏ва, слн. pléva, стсл. плѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пеле́вник
пели́вня «тс.»
полі́вни́к «половник (Ме); курінь під льохом Мо»
поло́в'яний «виготовлений з полови»
полов'я́ник «місце, куди зсипають полову»
полова́стий «з половою»
полове́нь «сарай для полови Чаб; приміщення для зберігання вуликів з бджолами в зимовий час»
поло́ви́ця «тс.»
поло́вник «місце, куди зсипають полову; [вид хліва для полови; хлів, де зимою перебувають вівці й телята (у Галичині)]»
поло́вня «половник»
поло́мни́к
полу́ник
споло́віти «очистити (збіжжя) промиванням»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пало́ва «тс.» білоруська
пля́ва «солома» болгарська
pluwa (мн.) верхньолужицька
pluwy (мн.) верхньолужицька
pаlā́vāḥ «тс.» (мн.) давньоіндійська
полова «солома» давньоруська
palea латинська
pęlus латиська
pęlаvas латиська
плева «полова» македонська
plowa (мн.) нижньолужицька
plowy (мн.) нижньолужицька
plåvoi «тс.» (мн.) полабська
plewa «полова» польська
*pelva «полова, солома» праслов’янська
*pelvelъ «бур’ян» праслов’янська
*pelti «полоти» праслов’янська
pelwo «полова» прусська
поло́ва́ «полова» російська
пле̏ва сербохорватська
pleva (мн.) словацька
plevy (мн.) словацька
pléva словенська
плѣва «тс.» старослов’янська
plowa українська
pleva (мн.) чеська
plevy (мн.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України