ПАНЦИР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
па́нцир
через польське або чеське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови;
свн. panc(e)r походить від фр. ст. panciere «тс.», яке продовжує лат. pantex «живіт, пузо» (отже, первісне значення – «те, що прикриває живіт»), пов’язане з pānus (*pank-nos) «пухлина», спорідненим з псл. *pǫk-, укр. пук;
за іншою версією (СІС2 620; Шелудько 41; Преобр. ІІ 13; Горяев 247), н. Panzer походить від іт. panciere ‹ слат. pancere «панцир», лат. pantex «живіт»;
р. па́нцырь, па́нцирь, бр. па́нцыр, п. pancerz, ч. pancéř, pancíř, слц. pancіer, вл. pancer, нл. panceŕ, болг. па́нцер, панци́р, м. панцир, схв. пàнцӣр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опанцерува́ти
«одягти в панцир»
па́нцер
па́нцерний
па́нце́рник
«тс.»
па́нцирний
па́нцирник
«воїн, одягнений у панцир; автомобіль, поїзд, військовий корабель, покритий панциром»
панцыръ
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́нцыр | білоруська |
| па́нцер | болгарська |
| панци́р | болгарська |
| pancer | верхньолужицька |
| panciere | італійська |
| pantex «живіт, пузо» (отже, первісне значення -- «те, що прикриває живіт») | латинська |
| pānus | латинська |
| pantex «живіт» | латинська |
| панцир | македонська |
| panceŕ | нижньолужицька |
| Panzer | німецька |
| pancerz | польська |
| *pǫk- | праслов’янська |
| па́нцырь | російська |
| па́нцирь | російська |
| пàнцӣр | сербохорватська |
| panc(e)r | середньоверхньнімецька |
| pancere «панцир» | середньолатинська |
| pancіer | словацька |
| пук | українська |
| panciere «тс.» | французька |
| pancéř | чеська |
| pancíř | чеська |
па́нци́рник «тварини родини ссавців у Південній і Центральній Америці, броненосець, Dasypus peba» (зоол.)
похідне утворення від па́нцир;
назва зумовлена тим, що тіло цих ссавців зверху і з боків укрите товстим панциром із закостенілих шкіряних щитків;
п. pancernik;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́нцерник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pancernik | польська |
| па́нцир | українська |
панцур(а) (якась міра)
неясне;
можливо, пов’язане з па́нцир;
р. [па́нцир] (у виразі [без па́нциру] «без міри»), [па́нцирь] (у виразі [без па́нциря] «наосліп, без толку»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́нцир (у виразі [без па́нциру] «без міри») | російська |
| па́нцир | українська |
| па́нцирь (у виразі [без па́нциря] «наосліп, без толку») | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України