ОЧЕВИДНО — ЕТИМОЛОГІЯ

во́рог «недруг; [злодій] Ж»

псл. *vorgъ «ворог, лиходій», давніше, мабуть, «вигнанець, відкинутий», пов’язане чергуванням голосних з *vьṛgati «кидати»;
споріднене з лит. vargas «горе, біда, злидні», vargti «терпіти», vérgas «раб», лтс. vargs «слабкий, марний, злиденний», vãrgt «сохнути, марніти», прус. wargs «лихий, злий», далі, можливо, з гот. wrikan «переслідувати», wraks «переслідувач», лат. urgeo «тисну, жену»;
іє. *urg-, що лежить в основі цих слів, означало, очевидно «переслідувати, кидати, мучити»;
думка про запозичення з германських мов (Machek ESJČ 698) малопереконлива;
р. заст. і розм. во́рог, бр. во́раг, др. ворогъ, п. wróg «ворог; доля», ч. слц. vrah «убивця», вл. заст. wróh, болг. враг «ворог», м. враг «чорт, диявол; ворог; хитрун», схв. врȃг «чорт, диявол», слн. vrág «тс.», стсл. врагъ «ворог; диявол»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́ріг
ворогува́ти
ворожда́ «ворожнеча; вороги Пі»
воро́жий
ворожне́та
ворожне́ча
ворожня «вороги»
ворожня́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́раг білоруська
враг «ворог» болгарська
wróh верхньолужицька
wrikan «переслідувати» готська
ворогъ давньоруська
*urg- індоєвропейська
urgeo «тисну, жену» латинська
vargs «слабкий, марний, злиденний» латиська
vargas «горе, біда, злидні» литовська
враг «чорт, диявол; ворог; хитрун» македонська
wróg «ворог; доля» польська
*vorgъ «ворог, лиходій» праслов’янська
wargs «лихий, злий» прусська
во́рог російська
врȃг «чорт, диявол» сербохорватська
vrah «убивця» словацька
vrág «тс.» словенська
врагъ «ворог; диявол» старослов’янська
vrah «убивця» чеська
*v «кидати» ?
vargti «терпіти» ?
vérgas «раб» ?
vãrgt «сохнути, марніти» ?
wraks «переслідувач» ?
очевидно «переслідувати, кидати, мучити» ?
во́рог ?
wróh ?

гуля́ш «мʼясна страва»

уг. gulyás походить від складної назви gulyáshús (букв. «чабанське мʼясо»), утвореної з іменників gulyás «чабан» і етимологічно неясного hús «мʼясо»;
р. бр. гуля́ш, п. gulasz, ч. слц. guláš, болг. гулаш, м. гулаш, схв. гулаш: – запозичено, очевидно, через посередництво німецької або французької мови (нім. Gúlasch, фр. goulache) з угорської;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гуля́ш білоруська
гулаш болгарська
гулаш македонська
gulasz польська
гуля́ш російська
гулаш сербохорватська
guláš словацька
очевидно українська
guláš чеська

оскоме́лок «уламок сухої гілки; дрючок; товста людина Па»

р. [оскомёлок] «ощипане на лучину поліно», очевидно, контаміноване утворення із слів оско́лок та [коме́ль] «товстий кінець зрубаного стовбура дерева»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
оскомёлок «ощипане на лучину поліно» російська
очевидно українська
оско́лок «товстий кінець зрубаного стовбура дерева» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України