ОСТРОВИК — ЕТИМОЛОГІЯ
о́стрів
псл. ostrovъ (‹ *o(b)-srovъ), букв. «той, що обтікається», від іє. *sreu-/srou- «текти»;
очевидно, спочатку назва стосувалася тільки річкових островів, а потім і морських;
споріднене з лит. srovė˜ «течія, потік, струм», лтс. straume «течія, потік», strāva «струмінь, струм», гр. ῥόος «течія»,ῥοή «ріка, потік», двн. stroum, нвн. Strom «течія», дангл. strēam, дінд. srávati «тече»;
р. болг. м. о́стров, бр. во́страў, др. островъ, п. заст. ostrów, ч. слц. ostrov, нл. wotšow, полаб. Våstrü’v (топонім), схв. о̏стрво, слн. ст. ostròv, стсл. островъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
острів'я́нин
о́стро́в
«острів»
остров'я́ни́н
«тс.»
острови́к
«житель острова»
остро́вище
«місце, де був острів»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
во́страў | білоруська |
о́стров | болгарська |
ῥόος «течія» | грецька |
strēam | давньоанглійська |
stroum | давньоверхньонімецька |
srávati «тече» | давньоіндійська |
островъ | давньоруська |
*sreu-/srou- «текти» | індоєвропейська |
straume «течія, потік» | латиська |
srovė˜ «течія, потік, струм» | литовська |
о́стров | македонська |
wotšow | нижньолужицька |
Strom «течія» | нововерхньонімецька |
Våstrü'v (топонім) | полабська |
ostrów | польська |
ostrovъ (‹ *o(b)-srovъ) | праслов’янська |
о́стров | російська |
стрво | сербохорватська |
ostrov | словацька |
ostròv | словенська |
островъ | старослов’янська |
ostrov | чеська |
strāva «струмінь, струм» | ? |
ῥοή «ріка, потік» | ? |
ostrów | ? |
ostròv | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України