ОСАВУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
осаву́л «виборна службова особа; офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії; осавула» (іст.)
запозичення з тюркських мов;
чаг. тур. кумик. уйг. діал. jasaul «розпорядник, виконавець наказів», аз. уйг. йасавоул «ад’ютант», каз. ккалп. жасавоыл «розсильний, кур’єр» походять від монг. йасағул ‹ ǯasaγul «розпорядник, помічник командира загону» і разом з ним зводяться до дієслова тюрк. йаса- «приводити до ладу, влаштовувати»;
р. есау́л «козачий чин, перший після отамана», ст. ясаулъ, бр. есау́л, ст. есаулъ, ясаулъ (1590), асаулъ (1652);
Фонетичні та словотвірні варіанти
асаву́ла
асау́л
асаулъ
«ад’ютант; той, хто відав стройовою службою»
(XVII ст.)
есау́л
есау́ленко
есау́лиха
осаву́ла
«прикажчик у панському маєтку; виборна службова особа»
(іст.)
осау́л
осау́ла
осау́ленко
осау́лець
саву́л
саву́ла
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| йасав «ад’ютант» | азербайджанська |
| есау́л | білоруська |
| жасав «розсильний, кур’єр» | казахська |
| жасав «розсильний, кур’єр» | каракалпакська |
| jasaul «розпорядник, виконавець наказів» | кумикська |
| йасағул «розпорядник, помічник командира загону» | монгольська |
| ǯasaγul «розпорядник, помічник командира загону» | монгольська |
| есау́л «козачий чин, перший після отамана» | російська |
| jasaul «розпорядник, виконавець наказів» | турецька |
| йаса- «приводити до ладу, влаштовувати» | тюркські |
| jasaul «розпорядник, виконавець наказів» | уйгурська |
| йасав «ад’ютант» | уйгурська |
| ясаулъ (1590) | українська |
| асаулъ (1652) | українська |
| jasaul «розпорядник, виконавець наказів» | чагатайська |
| jasaul «розпорядник, виконавець наказів» | ? |
| ясаулъ | ? |
| есаулъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України