ОПОНА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. opоna, пов’язане чергуванням звуків з pęti «напинати», pǫto «путо», pьnǫti «пнути»;

зіставляється з вірм. henum «тчу, зшиваю», лит. pìnti «плести», лат. pendeo, pendēre «висіти», далі з гот. двн. spinnan «прясти», двн. spannan «натягувати»;

виведення від гот. fana «шматок тканини, полотна; рушник» (Hirt PBrB 23, 336) безпідставне;

р. опо́на «завіса», бр. апо́на «тс., покривало», др. опона, п. opona, схв. о̀пона «перепонка, шкірка», слн. opóna «шпалери»;

псл. zapona, іменна основа, пов’язана чергуванням голосних із zapęti (‹*zapьnti) «запнути, затягти», похідним від pęti, укр. п’я́сти́;

р. за́понка, бр. запо́на, п. zaponka «запонка», схв. болг. запон(а) «завіса», схв. за́пōнка «застібка; петля, петелька»;

утворене від опо́на «покривало»;

назва може пояснюватись тим, що молоде тіло багатьох видів пластинчастих грибів, зокрема мухоморів, спочатку розвивається замкнутим у загальне покривало, плівку, яка ніби обпинає гриб;

вважається результатом фонетичної видозміни запозиченого з тюркських мов [опа́нча] «верхній одяг», зближеного з опо́на «попона; покривало, ковдра; завіса; сукняна тканина» (ЭСБМ 1, 121; SW III 808);

може бути залишком первісної звукової форми запозичення;

пор. др. япончица «опанча», тур. yapunca «накидка, попона»;

бр. ст. апонча, опонча, п. opończa (ст. japończa) «верхній одяг, яким загортаються від негоди; чоловічий верхній одяг; погано зроблений одяг»;

не зовсім ясне;

очевидно, похідне утворення від опо́на як часткова калька наукової назви лат. Amphipeplea, що складається з гр. ἀμφι- «подвійний; навколо» та основи лат. peplum «розкішний одяг, мантія»;

пор. назву цього слимака нім. Mantelschnecke, утворену з Mantel- «пальто; одяг» і Schnecke «слимак»;