ОГИРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
о́ги́р «жеребець»
запозичення з тюркських мов;
тур. aygir, [ajkir, öjgür] «жеребець», узб. уйг. айгир «тс.» розглядаються як афіксальні похідні від кореня *ай-, *аб-, *ad-, *аз-, компонентом значення яких є «збуджуватись похіттю, покривати» (про тварин);
виводиться також (Słuszkiewicz JP 34, 266) від тур. öğür «табун; невчений кінь»;
р. [оге́р], бр. во́гер, п. ogier, ogiera, [ogra], болг. айгѣ́р, м. ст. а́jгар, схв. àjгӣр «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́ґір
«тс.»
о́гер
о́ґер
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
во́гер | білоруська |
айгѣ́р | болгарська |
а́jгар | македонська |
ogier | польська |
ogiera | польська |
оге́р | російська |
р «тс.» | сербохорватська |
aygir | турецька |
öğür «табун; невчений кінь» | турецька |
айгир «тс.» | узбецька |
айгир «тс.» | уйгурська |
ogra | українська |
ajkir «жеребець» | ? |
öjgür «жеребець» | ? |
*ай- | ? |
*аб- | ? |
*ad- | ? |
*аз- | ? |
є «збуджуватись похіттю, покривати» (про тварин) | ? |
а́jгар | ? |
вір «жеребець»
неясне;
здебільшого вважається запозиченням з германських мов;
пор. свн. ors, ros, двн. hros, ros, дфриз. hors, англ. horse, пгерм. *hrossa «кінь»;
помилково пов’язувалося (Bern. I 26; Кобилянський Гуц. гов. 85) з огир «жеребець», запозиченим з тюркських мов, хоч не виключена можливість семантичної взаємодії і конвергенції назв вір і о́гир, внаслідок чого постала форма е́вір;
необґрунтоване й пов’язування з іє. *ǎrіа- (*ег-, *егі-) «самець» (Соболевский РФВ 65, 416–417), з іє. *er-/or«приводити в рух, збуджувати», псл. oriti «руйнувати» (Moszyński PZJP 238–239) або з дінд. árvant- «швидкий» (Ильинский РФВ 66, 269–270);
р. [opь] «нутряк; жеребець; мерин», р. ст. орь «кінь», п. orz, horz, ч. (поет.) oř «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вірь
вор
во́рій
е́вір
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
horse | англійська |
hros | давньоверхньонімецька |
árvant- «швидкий» | давньоіндійська |
hors | давньофризька |
*ǎrіа- «самець» (*ег-, *егі-)(Соболевский РФВ 65, 416--417) | індоєвропейська |
*er-/or «приводити в рух, збуджувати» | індоєвропейська |
orz | польська |
horz | польська |
*hrossa «кінь» | прагерманська |
oriti «руйнувати» | праслов’янська |
орь «кінь» | російська |
ors | середньоверхньнімецька |
oř «тс.» (поет.) | чеська |
ors | ? |
ros | ? |
ros | ? |
огир «жеребець» | ? |
вір | ? |
о́гир | ? |
е́вір | ? |
opь «нутряк; жеребець; мерин» | ? |
орь «кінь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України