НОТАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

через російське і польське посередництво запозичено з латинської мови;

лат. notātio «зауваження, осуд» пов’язане з notārе «позначати, вказувати, осуджувати, лаяти», nota «знак, зауваження, тавро»;

р. нота́ция, бр. ната́цыя «тс.», п. ст. notacja «зауваження»;

можливо, через західноєвропейські мови (нім. Nóte, фр. англ. note, іт. nota) запозичено з латинської;

лат. nota «знак; зауваження», очевидно, пов’язане з nōtus «відомий, знайомий», дієприкм. мин. ч. від nōscō, -ere (длат. gnōscō, -ere) «знати, пізнавати», спорідненого з дінд. jānā́ti «знає», гр. γιγνώσκω «пізнаю», лит. žinóti «знати», псл. znati, укр. зна́ти;

р. бр. болг. м. схв. но́та (муз., дипл.), п. nota (дипл.), nuta (муз.), ч. слц. nota (муз.), nóta (дипл.), вл. nota (муз., дипл.), слн. nóta (муз., дипл.);