НАВІСТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
навісни́й «шалений»
похідне утворення від навісти́ти «навідати», вживаного в безособовому звороті, як і [навіди́ти], при позначенні стану божевілля;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навісні́ти
«втрачати розум»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| навісти́ти «навідати» | українська |
| навіди́ти | українська |
насчеви́ти «відвідати»
запозичення зі словацької мови;
слц. navštívit’ «відвідати», як і ч. navštívit, ст. navščieviti «тс.», зводиться до псл. navěstiti «оповістити, навідати» (пор. ч. návěst «сигнал»), якому відповідає укр. навісти́ти, навіща́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нащави́ти
«тс.»
на́щева
«відвідування»
нащеви́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| navěstiti «оповістити, навідати» (пор. ч. návěst «сигнал») | праслов’янська |
| navštívit' «відвідати» | словацька |
| навісти́ти | українська |
| navštívit | чеська |
| navščieviti «тс.» | ? |
| навіща́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України