МІНІАТЮРА — ЕТИМОЛОГІЯ
мініатю́ра «невеликий малюнок у фарбах у стародавньому рукописі або книзі; витвір мистецтва малого розміру»
запозичення з французької мови;
фр. miniature походить від іт. miniatura «ТС.», пов’язаного з minio «сурик», яке зводиться до лат. minium «тс.; кіновар»;
р. болг. миниатю́ра, бр. мініяцю́ра, п. ч. вл. miniatura, слц. слн. miniatúra, м. схв. минијату́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мініатюри́ст
мініатю́рний
«який стосується мініатю́ри; маленький; витончений; вишуканий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мініяцю́ра | білоруська |
| миниатю́ра | болгарська |
| miniatura | верхньолужицька |
| miniatura «ТС.» | італійська |
| minium «тс.; кіновар» | латинська |
| минијату́ра | македонська |
| miniatura | польська |
| миниатю́ра | російська |
| минијату́ра | сербохорватська |
| miniatúra | словацька |
| miniatúra | словенська |
| miniature | французька |
| miniatura | чеська |
| minio «сурик» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України