МІНЕЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
міне́я «книга з текстами церковних служб на кожний день місяця»
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. μηναĩον «тс.», букв. «місячне», мн. μηναĩα пов’язане з μήν «місяць», спорідненим з гот. menoþs, mena, лат. mēnsis, псл. měsęcь «тс.», укр. мі́сяць;
р. мине́я, бр. міне́я, др. минея, ч. слц. mineja, болг. мине́й, схв. мùнēj, слн. minej, стсл. МИНΕга, МИНΕЙ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| міне́я | білоруська |
| мине́й | болгарська |
| menoþs | готська |
| μηναĩον «тс.» | грецька |
| минея | давньоруська |
| mēnsis | латинська |
| měsęcь «тс.» | праслов’янська |
| мине́я | російська |
| мùнēj | сербохорватська |
| mineja | словацька |
| minej | словенська |
| МИНΕга | старослов’янська |
| мі́сяць | українська |
| mineja | чеська |
| μηναĩα пов'язане з μήν «місяць» | ? |
| mena | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України