МУРМОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́мрити «бурмотіти; поволі, неясно говорити»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до [ма́мрати, мо́мрати] «тс.», а також до мурмоті́ти, ч. mrmlati, схв. мрмљати, слн. mrmráti «ТС.»;
р. [мы́мреть] «невиразно говорити», п. [mumrać] «бурмотіти, бурчати», [memrać] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́мравий
«який невиразно говорить»
ми́мра
«той, що поволі і неясно говорить»
мимрі́й
«буркотун»
ми́мря
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mumrać «бурмотіти, бурчати» | польська |
| мы́мреть «невиразно говорити» | російська |
| мрмљати | сербохорватська |
| mrmráti «ТС.» | словенська |
| memrać «тс.» | українська |
| mrmlati | чеська |
| ма́мрати «тс.» | ? |
| мо́мрати «тс.» | ? |
| мурмоті́ти | ? |
мур-мур (вигук, що передає муркотання кота)
звуконаслідування, наявне також в інших мовах: нвн. murmeln «бурмотіти», лат. murmurāre «тс.», тюрк. myrla- «муркотіти, бурмотіти»;
р. мурмур, мурлы́кать, бр. мурлы́каць, п. mruczeć, ч. mruceti «ричати; бурчати; муркотіти», слц. mručať «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мормоні́ти
«бурчати; мурмотати»
мумрину́ти
«промимрити»
мумрита́ти
«бурмотати, мимрити»
мурк
му́ркати
му́ркіт
«муркання»
мурко́
муркота́ти
муркотило
«буркотун»
муркоті́й
«ТС.»
муркоті́ти
муркотня́
мурли́кати
мурлу́
мурмота́ти
мурмоті́ти
мурника́ти
«тс.»
мурча́ти
«муркотати (про тварин); бурчати (про людину)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мурлы́каць | білоруська |
| murmurāre «тс.» | латинська |
| murmeln «бурмотіти» | нововерхньонімецька |
| mruczeć | польська |
| мурмур | російська |
| mručať «тс.» | словацька |
| myrla- «муркотіти, бурмотіти» | тюркські |
| мурлы́кать | українська |
| mruceti «ричати; бурчати; муркотіти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України