МОРСЬКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, результат видозміни звукової форми мо́рськи́й під впливом ниря́ти «пірнати»;

пор. [ни́рська воро́на] «сиворакша» ВеУг при галицькому [морська воро́на] «тс.» тж, [нирське паця] «морська свинка» ВеЛ;

очевидно, форма вищого ступеня від утраченого прислівника *мерско «швидко, різко», пов’язаного з [о́мерснутися] «помилитися, промахнутися», [морськи́й] «хльосткий, хвиський» (про гілки дерева), [мо́рскати] «хльостати, бити», бр. [намарска́цца] «напрацюватися»;

кореневе е замість очікуваного о могло бути викликане впливом на деетимологізоване слово з боку [метчі́й] «скоріше, швидше», форми вищого ступеня від ме́тко «швидко, вправно», пов’язаного з метки́й;

псл. *mьrskati «стьобати, бити»;

дальша етимологія непевна;

можливо, споріднене з лит. šmìrkšterėti «похльоскати, постьобати», šmikšti «швидко бігти, їхати»;

пов’язання з мо́рщити (Brückner 323; Holub–Kop. 233) недостатньо обґрунтоване;

р. [морсну́ть] «сильно вдарити», бр. [марскану́ць] «шпурнути; стьобнути, вдарити», п. ст. merskać «шмагати, сильно бити», ч. mrskati «хльоскати, стьобати, лупцювати», слц. mrskat’, вл. morskać, нл. marskaś «тс.», р.-цсл. мърскъ «бич»;