МИСЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́са «велика миска»
псл. misa;
через посередництво давньоверхньонімецьких діалектів (двн. mias «стіл») запозичено з народної латині;
нар.-лат. mēsa (лат. mensa) «стіл» пов’язується з mētior «міряю, вимірюю», спорідненим з псл. metǫ «кидаю; відміряю», укр. мета́ти «кидати»;
р. ми́са, ми́ска, бр. мі́са, мі́ска, др. ми́са «блюдо», п. слц. misa, ч. mísa, вл. нл. miska, болг. ми́са, стсл. миса «блюдо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зами́сник
«полиця для посуду»
ми́ска
миска́р
«виготовлювач мисок; гончар»
ми́сник
«полиця або буфет для посуду»
ми́сошник
«той, що виробляє миски»
мисча́
мисчи́на
«маленька або погана миска»
мисчі́вка
«синя глина, з якої виробляють миски»
ми́ся́
нами́сник
«тс.»
(у гуцулів)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мі́са | білоруська |
ми́са | болгарська |
miska | верхньолужицька |
ми́са «блюдо» | давньоруська |
mēsa «стіл» (лат. mensa) | народнолатинська |
miska | нижньолужицька |
misa | польська |
misa | праслов’янська |
metǫ «кидаю; відміряю» | праслов’янська |
ми́са | російська |
misa | словацька |
миса «блюдо» | старослов’янська |
мета́ти «кидати» | українська |
ми́ска | українська |
мі́ска | українська |
mísa | чеська |
mētior «міряю, вимірюю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України