МИРКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
ми́ркати «неясно говорити, бурмотіти»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до му́ркати;
р. [мы́ркать] «верзти нісенітницю», бр. мыркаць «співати про себе, бурмотіти», п. [myrknąć] «пробурмотіти», ч. mručeti «бурчати; буркотіти», слц. mručať «муркотіти; бурмотати», вл. mórkotać «бурчати», болг., мръ́кам «неясно говорити, мимрити; муркотіти (про кішку)», схв. мрњкати «бурмотіти, бурчати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ми́рка́ч
«буркотун»
миркота́ти
мирча́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мыркаць «співати про себе, бурмотіти» | білоруська |
| мръ́кам «неясно говорити, мимрити; муркотіти (про кішку)» | болгарська |
| mórkotać «бурчати» | верхньолужицька |
| myrknąć «пробурмотіти» | польська |
| мы́ркать «верзти нісенітницю» | російська |
| мрњкати «бурмотіти, бурчати» | сербохорватська |
| mručať «муркотіти; бурмотати» | словацька |
| mručeti «бурчати; буркотіти» | чеська |
| му́ркати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України