МЕТІЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
меті́ль «назва карбованця, якого дарують молодим на весіллі»
пов’язане з мета́ти в якомусь специфічному значенні;
р. [мета́ть] «дарувати гроші нареченій перед весіллям»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ть «дарувати гроші нареченій перед весіллям» | російська |
| мета́ти | ? |
мес́ти́ (мету́)
псл. mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати»;
споріднене з лит. mèsti «кидати», лтс. mest, можливо, також з лат. metere «косити, збирати», ірл. methel «група женців», сбрет. midiff «жну», лат. metῑrῑ «міряти»;
іє. *met- «кидати»;
р. мести́, бр. месці́, др. мести «кидати», метла «віник», п. miešć «мести», ч. mésti, слц. miesť, вл. mjesć, нл. mjasć «тс.», полаб. metla «віник», болг. мета́ «мести», м. мете, схв. мèсти, слн. mêsti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виміта́льник
виміта́тися
«виходити, залишати приміщення»
виміта́ч
«вимітальник»
за́ме́т
«кучугура снігу; [заметіль Ж]»
заме́та
«замет; заметіль»
заметелю́га
заме́тистий
заметі́ль
заметі́льниця
«заметіль»
за́меть
«тс.»
замі́т
«замет»
за́міт
«заметіль, хуртовина»
замі́та́вка
«щітка для підлоги; лопата для жару»
заміта́тися
«швидко вибігати, зникати»
замі́ття
«кучугури снігу»
(зб.)
за́міть
«кучугура снігу; заметіль»
змі́тки
«залишки борошна на млиновому камені»
мете́ли́ця
«хуртовина; вид танцю»
мете́льник
«вихор»
мете́льничка
«замітальниця вулиць»
мете́льщик
«замітальник вулиць»
мете́люга
«хуртовина О; кучугура снігу Корз»
меті́ль
«метелиця»
меті́льник
«замітальник»
метла́
метла́стий
«схожий на мітлу»
метли́ще
«мітлище, держално у мітли»
міта́вка
«невеликий віник»
міта́ти
«мести»
міте́лка
«волоток очерету, проса; віник з таких волотків»
мітла́
«великий віник; [комета]»
мітла́стий
«[тс.]; з великими мітелками»
мітла́тий
«тс.»
мітли́ще
«держално у мітли»
мітля́р
«той, хто робить і продає мітли»
міто́вка
«невеликий віник»
міто́лка
«тс.»
міть
«заметіль»
наме́т
«замет снігу»
обме́тиця
«рештки борошна, які обмітають з млинового каменя; борошняний пил, що осідає в млині»
оме́т
«двір, обійстя, тік»
підміта́льний
підміта́льник
помели́ско
«держално у помела»
помело́
«мітла; ганчірка для очищання димарів від сажі»
помелю́ха
«помело»
поме́тиця
«сміття»
поміту́ха
«вимітальниця»
я
«те.; замет»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| месці́ | білоруська |
| мета́ «мести» | болгарська |
| mjesć | верхньолужицька |
| мести «кидати» | давньоруська |
| *met- «кидати» | індоєвропейська |
| methel «група женців» | ірландська |
| metere «косити, збирати» | латинська |
| metῑrῑ «міряти» | латинська |
| mest | латиська |
| mèsti «кидати» | литовська |
| мете | македонська |
| mjasć «тс.» | нижньолужицька |
| metla «віник» | полабська |
| miešć «мести» | польська |
| мести́ | російська |
| мèсти | сербохорватська |
| midiff «жну» | середньобретонська |
| miesť | словацька |
| mêsti | словенська |
| метла «віник» | українська |
| mésti | чеська |
| mesti ‹ *met-ti «мести, кидати, метати» | ? |
мете́лик «Papilio» (ент.)
псл. motylь, metylь «жук, метелик, що заводиться у бруді, гною», похідне від mot- (met-) «гній, покидьки» (пор. р. помёт «твариний послід», стсл. мотыло «гній» пов’язаного з metatí «кидати»; в кінці праслов’янського періоду назва метелика була вторинно зближена з дієсловами metati sę «метатися», motati sę «мотатися» (за характером літання);
безпосереднє виведення псл. metelь (motylь) «метелик» від metati (motati) (КЭСРЯ 273; Schuster-Šewc 927–928; БЕР III 768; Skok II 416–417; Bern. II 42) менш обґрунтоване;
р. моты́ль «метелик», [метелёк, мете́лик] «тс.», [метельки] «крилаті черв’ячки, що нападають на все мокре і брудне», [моты́ль] «черв’як, що заводиться в голові вівці; черв’як, що заводиться у вуликах», бр. маты́ль «метелик», п. motyl «тс.», motylica (хвороба овець), ч. motýl «метелик», [motolice, motel, matoul], слц. motyl’, [motúl᾿, metúl᾿], вл. mjetel, нл. mjatel «тс.», болг. мети́л «паразит, що розвивається в печінці овець; спричинювана ним овеча хвороба», м. метил «тс.», схв. мèтиљ «тс.; [метелик]», слн. metúlj «метелик», [motúlj] «тс.», metílj «[тс.]; овечий паразит»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заметли́читися
«мати в собі вощинну міль»
(про вулик)
матило́к
матильга
«комаха ряду волохокрилих, Trichoptera; метелик з родини нічниць (совкових), Noctuidae»
мату́ль
«тс.»
мете́лица
«личинка комара дзвінця, Chironomus plumosus L.»
мете́лиця
«вощинна міль; білий жучок у землі, якого використовують для ловіння риби Дейн»
мете́лі
«дикі бджоли»
мете́лок
«метелик»
мете́ль
«білий жучок, якого використовують для ловіння риби»
мети́ль
«тс.»
метильга́
меті́ль
«тс. Дейн; пильщик плодовий яблуневий, Hoplocampa testitudinea Klug Дейн; метелик»
мєтля́к
«метелик»
мота́лька
«метелик»
мотельо́к
мотиле́ць
моти́ль
моти́ль
«личинка комара дзвінця»
моти́льок
мотиля
мотиля́к
моті́ль
мутали́ця
мута́ль
мута́лька
му́тель
му́тиль
муті́ль
му́тлик
«тс.»
читися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маты́ль «метелик» | білоруська |
| мети́л «паразит, що розвивається в печінці овець; спричинювана ним овеча хвороба» | болгарська |
| mjetel | верхньолужицька |
| метил «тс.» | македонська |
| mjatel «тс.» | нижньолужицька |
| motyl «тс.» (хвороба овець) | польська |
| motylica «тс.» (хвороба овець) | польська |
| motylь | праслов’янська |
| metelь «метелик» (motylь) | праслов’янська |
| моты́ль «метелик» | російська |
| мèтиљ «тс.; [метелик]» | сербохорватська |
| motyl' | словацька |
| metúlj «метелик» | словенська |
| метелёк | українська |
| мете́лик «тс.» | українська |
| метельки «крилаті черв’ячки, що нападають на все мокре і брудне» | українська |
| моты́ль «черв’як, що заводиться в голові вівці; черв’як, що заводиться у вуликах» | українська |
| motolice | українська |
| motel | українська |
| matoul | українська |
| motúl' | українська |
| metúl' | українська |
| motúlj «тс.»«[тс.]; овечий паразит» | українська |
| metílj «тс.»«[тс.]; овечий паразит» | українська |
| motýl «метелик» | чеська |
| metylь «жук, метелик, що заводиться у бруді, гною» | ? |
| mot- «гній, покидьки» (met-)(пор. р. помёт «твариний послід», стсл. мотыло «гній» пов’язаного з metatí «кидати»; в кінці праслов’янського періоду назва метелика була вторинно зближена з дієсловами metati sę «метатися», motati sę «мотатися» (за характером літання) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України