МЕЛОДІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
мело́дія
запозичення з середньолатинської мови;
слат. melōdia походить від гр. μελωδία «пісня, спів», яке складається з основ іменників μέλος «пісня, наспів» та ὠδή «спів»;
р. болг. мело́дия, бр. мело́дыя, п. melodia, ч. melodie, слц. melódia, вл. нл. melodija, м. мелодија, схв. мèлōдија, мелòдија, слн. melodíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мело́дика
мелоди́ст
мелоди́чний
мелоді́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мело́дыя | білоруська |
| мело́дия | болгарська |
| melodija | верхньолужицька |
| μελωδία «пісня, спів» | грецька |
| мелодија | македонська |
| melodija | нижньолужицька |
| melodia | польська |
| мело́дия | російська |
| мèлōдија | сербохорватська |
| melōdia | середньолатинська |
| melódia | словацька |
| melodíja | словенська |
| мелòдија | українська |
| melodie | чеська |
| μέλος «пісня, наспів» | ? |
| ὠδή «спів» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України