ЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

іт. lа «тс.», як і назви інших нот гами, походить від початкового складу одного із слів першої строфи латинського релігійного гімну св. Іоанну;

запозичення з італійської мови;

результат редукції прийменника бі́ля́ (див.);

р. [ля], бр. [ля, ле, лі];

можливо, пов’язане з бр. [ля] «бач, глянь», слц. la, нл. laj, lěj, lej, le «тс.» i є результатом редукції та наступної десемантизації вигуку гля, пов’язаного з гляді́ти;

неясне;

складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку ля, що вживався в минулому, очевидно, для підкликання свиней;

р. [аля́] (тс.; вигук для підкликання овець, свиней);

спроба виведення від *оbъ-dьlě (Трубачев Этимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в бі́ля;

пор. відкіля (‹отъколѣ), після (‹послѣ) і ін;

кінцеве -я викликане, очевидно, східнослов’янською тенденцією до заміни кінцевого Ѣ, ’е в частині випадків більш відкритим голосним ’а (я);

заміна початкового п на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника бли́зько;

результат видозміни давньоруського складного прийменника подьлѣ (укр. ст. подлѣ, подли, подле), утвореного з прийменника по і іменника *дьля (*dьlja) «довжина», через незасвідчену стадію *підля, *підлі з наступним випадінням д перед л;

р. по́дле, бр. заст. подлѣ, др. подълѣ, п. podle, ст. pole, ч. podle, ст. podli, вл. нл. podla «тс.»;

очевидно, закономірний для деяких діалектів фонетичний варіант форми [ля] «тс.»;

похідне утворення від лящ, [ліщ] «лящ» (з діалектним переходом [ля] в [лі]);

назва зумовлена подібністю тіла густери до молодого ляща або підлящика (густера як вид належить до роду лящів);

пор. інші назви густери: р. [подлещик], п. [leszcz, podleszczyk];