ЛЮБОВЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
Любо́в (жіноче ім’я)
р. Любо́вь, бр. Любо́ў, болг. Любо́в (з р.), Лю́ба, схв. Љýба, слн. Ljubica, цсл. Любовь, стсл. Любы,– утворена на основі стсл. любы «любов» (пов’язаного з любити «любити») і успадкована з церковнослов’янської мови калька грецького власного жіночого імені ’Αγάπη «Агапія», утвореного на основі загальної назви гр. ’αγάπη «любов»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Люб
(1627)
Лю́ба
Люби́на
Лю́бка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Любо́ў | білоруська |
| Любо́в (з р.) | болгарська |
| Лю́ба | болгарська |
| 'αγάπη «любов» | грецька |
| 'Αγάπη | грецька |
| Любо́вь | російська |
| Љýба | сербохорватська |
| Ljubica | словенська |
| Любы «любов»«любити»«Агапія» (пов’язаного з любити ) | старослов’янська |
| любы «любов»«любити»«Агапія» (пов’язаного з любити ) | старослов’янська |
| любити | старослов’янська |
| Любовь | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України