ЛОПАТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лопа́та
псл. lopata «лопата», очевидно, субстантивований прикметник із суфіксом -at-, похідний від *lоръ «широкий лист», що зводиться до іє. *lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске»;
найближчими відповідниками є лит. lópeta (lopetà) «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка», лтс. lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка», lāpusta «лопата», прус. lopto (‹ *lāptā);
припускається спорідненість з ірл. lue ( ‹ *lopet-) «кермо (рульове колесо)», lúi (‹*lоpui̯o) «тс.», далі з двн. laffa «долоня, лопать, весло», дфриз. lappe «лопата»;
малопереконлива думка (Machek ESJČ 339; Holub–Lyer 293) про походження слов’янських і балтійських слів з балтосл. *lāpeta, нібито спорідненого з засвідченим у глосах лат. paleta (pāla) «заступ, лопата, мотика», і про можливість метатези p – l › l– p;
слов’янські слова виявляють схожість з фін. lapio «лопата», lapia, карел. labia, вепс. labid, ест. labidas «тс.», нен. labea (lābe’) «весло»;
р. болг. лопа́та, бр. лапа́та, др. лопата, п. вл. нл. łopata, ч. слц. lopata, полаб. lüpotə, м. лопата, схв. лòпата, слн. lopáta, стсл. лопата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ло́пас
«нижня частина весла»
лопате́вий
«який має лопаті»
ло́патень
«лопать; широке свердло; [великий широкий зуб]»
лопа́тє
«лопатки в колесі водяного млина»
(зб.)
лопати́лно
«ручка лопати»
лопа́тина
«заглиблення у грунті; річна затока»
лопа́тистий
«схожий на лопату»
лопа́тити
лопа́тка
«маленька лопата; плоска частина гребних і повітряних гвинтів, коліс, весел; [широкий крайній щабель у драбині; щабель у бороні; мантачка Ж; (стол.) шип О]»
лопаткува́ти
«точити косу мантачкою (лопаткою)»
лопаткува́тий
«який має форму лопати»
лопа́тник
«робітник з лопатою»
ло́пать
«широкий плоский кінець»
надлопа́тковий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*lāpeta | балтослов’янська |
лапа́та | білоруська |
лопа́та | болгарська |
labid | вепська |
łopata | верхньолужицька |
laffa «долоня, лопать, весло» | давньоверхньонімецька |
лопата | давньоруська |
lappe «лопата» | давньофризька |
labidas «тс.» | естонська |
*lē˘р-/lō˘р-/lәр- «щось широке, плоске» | індоєвропейська |
lue «кермо (рульове колесо)» ( ‹ *lopet-) | ірландська |
*lopet- | ірландська |
lúi | ірландська |
*lоpui̯o | ірландська |
*lopet- | ірландська |
lúi | ірландська |
*lоpui̯o | ірландська |
*lopet- | ірландська |
lúi | ірландська |
*lоpui̯o | ірландська |
labia | карельська |
paleta «заступ, лопата, мотика» (pāla) | латинська |
pāla | латинська |
lâpsta «лопата, заступ; (анат.) лопатка» | латиська |
lāpusta «лопата» | латиська |
lópeta «лопата, заступ; частина плуга, леміш; (анат.) лопатка» (lopetà) | литовська |
lopetà | литовська |
lopetà | литовська |
lopetà | литовська |
lopetà | литовська |
лопата | македонська |
labea «весло» (lābe’) | ненецька |
lābe' | ненецька |
łopata | нижньолужицька |
lüpotə | полабська |
łopata | польська |
lopata «лопата» | праслов’янська |
-at- | праслов’янська |
*lоръ «широкий лист» | праслов’янська |
lopto (‹ *lāptā) | прусська |
*lāptā | прусська |
*lāptā | прусська |
*lāptā | прусська |
*lāptā | прусська |
лопа́та | російська |
лòпата | сербохорватська |
lopata | словацька |
lopáta | словенська |
лопата | старослов’янська |
lapio «лопата» | фінська |
lapia | фінська |
lopata | чеська |
ло́пати «тріскатися; [стукати, хлопати]»
вважається спорідненим з лит. lapóti «іти; брести», lapúoti «хлопати крилами; чалапати»;
паралельне до xlopati «хлопати»;
псл. lopati «тріскатися, розламуватися», звуконаслідувальне утворення, в основі якого лежить вигук lоръ, пов’язане чергуванням голосних з lepetь «лепет», lapati «лапати»;
р. ло́паться «тріскатися», ло́пнуть, бр. ло́паць «тріскатися; рватися; хлопати крилами», ло́пацца «тріскатися, розламуватися», п. [łopać] «ударяти, стукати», слц. lopnut’ «ударити», болг. [лопам] «б’ю, ударяю з тріском, стукаю», м. лопа «стукає», слн. lópati «ударяти чимось плоским; тріскатися», lôpniti «ударити; впасти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лоп
«хлоп; [лап, хвать]»
(виг.)
ло́панець
«батавська сльоза (швидко охолоджена крапля розплавленого скла)»
ло́патися
ло́пкавка
«місце розриву полотна коси»
ло́пкання
«хлопання»
ло́пкати
«хлопати (крилами)»
(у сполученні [л. крильми])
ло́пнути
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ло́паць «тріскатися; рватися; хлопати крилами» | білоруська |
ло́пацца «тріскатися, розламуватися» | білоруська |
лопам «б’ю, ударяю з тріском, стукаю» | болгарська |
lapóti «іти; брести» | литовська |
lapúoti «хлопати крилами; чалапати» | литовська |
лопа «стукає» | македонська |
łopać «ударяти, стукати» | польська |
xlopati «хлопати» | праслов’янська |
lopati «тріскатися, розламуватися» | праслов’янська |
lepetъ «лепет» | праслов’янська |
lapati «лапати» | праслов’янська |
lоръ | праслов’янська |
lоръ | праслов’янська |
lоръ | праслов’янська |
ло́паться «тріскатися» | російська |
ло́пнуть | російська |
lopnut' «ударити» | словацька |
lópati «ударяти чимось плоским; тріскатися»«ударити; впасти» | словенська |
lôpniti «ударяти чимось плоским; тріскатися»«ударити; впасти» | словенська |
ло́пати «їсти, жерти» (вульг.)
псл. lopati жадібно їсти, нити» звуконаслідувального походження;
можливо, генетично тотожне з lopati «стукати, ударяти; хлопати крилами» і зумовлене характером звуків, які виникають при жадібному поїданні, питті (пор. тріскатись «лопатися»– трі́скати «жадібно їсти»);
споріднене з лит. lapóti «голосно, жадібно їсти», lapúoti «тс.», làр (вигук на позначення жадібного поїдання), далі, можливо, з двн. laffan «лизати», дангл. lapjan «пити, сьорбати», шв. Iapa «тс.», ісл. норв. lepja «лизати з шумом, як собака», гр. λĩάπω «лизати», алб. lap «хлебтати воду», вірм. lapʻel «лизати»;
зіставляється з схв. хлȁпнути «жадібно ковтнути», п. [chlapać] «ласувати», chlać «жадібно пити», дат. [slappa] «сьорбати, жадібно ковтати) (Fraenkel 340; Machek Slavia 16, 209); висловлювалась думка про випадковість збігу псл. lopati «лопатися» і lopati «жадібно їсти» (Преобр. I 469) – Фасмер II 519;
Sławski V 202– 204;
БЕР III 470–471;
Bezlaj ESSJ II 150, Bern. l 732;
р. ло́пать «тс.; пити горілку», бр. ло́паць «їсти», ч. [lopač’] «пити», болг. [ло́пам] «жерти, ковтати», м. лопа «жадібно їсть, пожирає», слн. lópati «їсти жадібно щось рідке, хлебтати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lap «хлебтати воду» | албанська |
ло́паць «їсти» | білоруська |
ло́пам «жерти, ковтати» | болгарська |
lapʻel «лизати» | вірменська |
λĩάπω «лизати» | грецька |
lapjan «пити, сьорбати» | давньоанглійська |
laffan «лизати» | давньоверхньонімецька |
slappa «сьорбати, жадібно ковтати) (Fraenkel 340; Machek Slavia 16, 209); висловлювалась думка про випадковість збігу псл. lopati «лопатися» | датська |
lepja «лизати з шумом, як собака» | ісландська |
lapóti «голосно, жадібно їсти» | литовська |
lapúoti «тс.» | литовська |
làр (вигук на позначення жадібного поїдання) | литовська |
лопа «жадібно їсть, пожирає» | македонська |
lepja «лизати з шумом, як собака» | норвезька |
chlapać «ласувати» | польська |
chlać «жадібно пити» | польська |
lopati | праслов’янська |
lopati «стукати, ударяти; хлопати крилами» | праслов’янська |
lopati | праслов’янська |
lopati | праслов’янська |
ло́пать «тс.; пити горілку» | російська |
lópati «їсти жадібно щось рідке, хлебтати» | словенська |
тріскатись | українська |
трі́скати | українська |
тріскатись | українська |
трі́скати | українська |
тріскатись | українська |
трі́скати | українська |
тріскатись | українська |
трі́скати | українська |
lopač' «пити» | чеська |
Iapa «тс.» | шведська |
хлȁпнути «жадібно ковтнути» | ? |
наре́патися «нажертися»
афективне утворення, пов’язане з ре́пати «тріскатися, лопати», аналогічне до [обло́патися] «об’їстися», пов’язаного з ло́пати «тріскатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наре́пкатися
«тс.»
обре́патися
«об’їстися»
обре́пкатися
обре́пшитися
обри́патися
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ре́пати «тріскатися, лопати» | ? |
обло́патися «об’їстися» | ? |
ло́пати «тріскатися» | ? |
ло́патень «глечики жовті, Nuphar luteum Sm. Ж; калюжниця болотна, Caltha palustris L. Mak; латаття біле, Nymphaea alba L. Mak» (бот.)
похідні утворення від лопа́та;
назви мотивуються формою широкого листя рослин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ло́патинь
«щавель кінський, Rumex confertus Willd.»
лопа́тник
«латаття біле»
ло́пать
«калюжниця болотна»
лопач
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лопа́та | українська |
ло́патень «ковпик білий, косар, Platalea leucorodia L.» (орн.)
назва пояснюється лопатоподібною формою дзьоба птаха;
похідне утворення від лопа́та;
р. [ло́патень], болг. лопатар «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лопата́р «тс.» | болгарська |
лопа́та | українська |
ло́патень | ? |
лопа́тник «жук-кузька, кузька хлібний, Anisoplia austriaca» (ент.)
очевидно, похідне утворення від. лопа́та;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лопа́та | українська |
лопоні́с «широконіска, качка широконоса, Anas clypeata L. (Spatula clypeata)» (орн.)
назва зумовлена широкою і довгою формою дзьоба цієї качки;
складне утворення з основи лоп-, пов’язаної з лопа́та, ло́пать, і ніс;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лоп- | українська |
лопа́та | українська |
ло́пать | українська |
ніс | українська |
лопу́нка «пальчатий корал, Lobularia» (зоол.)
очевидно, пов’язане з лопа́та, ло́пать (пор. р. лопастной коралл «тс.») і пояснюється його формами;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лопастной коралл | російська |
лопа́та | українська |
ло́пать (пор. р. лопастной коралл «тс.») | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України