ЛОБ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лоб «чоло; [голова Ж; круглий камінь розміром з голову Ж; крутий схил гори; гола вершина; рівнина на підвищенні; невелика лісова галявина Ч; крутий горб Ник»
зіставляється також (Fraenkel IF 50, 7; Bezzenberger BB 4, 333; Schulze UAJb 7, 172) з гр. λόφος «потилиця, султан, з пір’я; гребінь гори, горб; кінський загривок», тох. A lap «голова»;
первісним значенням псл. lъbъ у такому разі, очевидно, було «шкаралупа, лушпина» (пор. схв. ст. і діал. lup «череп» і [lȗp] «лушпина, шкаралупа»);
пор. схв. лýбина «череп», слн. lubánja «тс.»;
тоді разом з ним походить від іє. *leubh-/leup- «лупити, усувати кору», звідки також псл. *lupiti, укр. лупи́ти;
припускається зв’язок з псл. lubъ (‹ *loub-) «луб, кора дерева, лико; кошик, обруч з кори; дерев’яний обвід (наприклад, сита)»;
псл. lъbъ «череп; лоб, голова»;
стсл. лъбьнъ «черепний»;
р. бр. лоб, др. лъбъ «череп, голова; купол церкви», п. łeb «голова тварини; (розм.) голова; [чоло]; (ст.) череп», ч. слц. leb «череп, голова», болг. лоб «тім’я, лоб» (з р.), [лъб] «череп, чоло», схв. лòбања «череп», слн. leb (ləb) «чоло, череп; підвищення», lobánja «череп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вило́б
«лоб»
(у сполученні [з вилба́])
возло́б'я
«волосся над лобом»
возло́бок
«схил»
ліб
«лоб»
ло́ба
«віл з великим лобом і широко розставленими рогами»
лоба́к
«круглий камінь»
лоба́нь
«людина або тварина з широким і опуклим лобом»
ло́бас
«з великим лобом; телепень»
лоба́стий
лоба́тий
лоба́ч
«бовдур, лобур»
ло́бик
«невелика лісова галявина»
ло́биця
«лоб»
ло́бище
«підвищене голе місце на лузі Ж; місце, де знаходяться круглі камені ВеНЗн»
лобко́
«людина з великим лобом»
лобко́вий
ло́бний
ло́бник
«червоний залізняк»
лобня́к
«гола вершина гори; підвищене місце, на якому ніщо не росте»
лобови́й
лобови́на
«гола вершина гори; острівець на болоті»
лобо́к
«(анат.) «підвищення на місці зрощення передніх кісток таза; [горб; гола вершина гори; рівнина на підвищенні; острівець на болоті Ч]»
лобчи́ско
«черепна коробка»
надло́б'я
надлобко́вий
надло́бний
нало́бний
нало́бник
підлі́б
«смуга на лобі нижче брів»
підло́б'я
«тс.»
підло́бний
прилби́ця
«шолом, каска»
(заст.)
спідло́б'я
спі́дло́ба
(Me)
спі́длуба
«спідлоба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоб | білоруська |
| лоб «тім’я, лоб» (з р.) | болгарська |
| лъб «череп, чоло» | болгарська |
| лъбъ «череп, голова; купол церкви» | давньоруська |
| *leubh-/leup- «лупити, усувати кору» | індоєвропейська |
| łeb «голова тварини; (розм.) голова; [чоло]; (ст.) череп» | польська |
| lъbъ | праслов’янська |
| *lupiti | праслов’янська |
| lubъ «луб, кора дерева, лико; кошик, обруч з кори; дерев’яний обвід (наприклад, сита)» (‹ *loub-) | праслов’янська |
| *loub- | праслов’янська |
| lъbъ «череп; лоб, голова» | праслов’янська |
| лоб | російська |
| lup (ст.) | сербохорватська |
| lup | сербохорватська |
| lȗp | сербохорватська |
| лýбина «череп» | сербохорватська |
| лòбања «череп» | сербохорватська |
| leb «череп, голова» | словацька |
| lubánja «тс.» | словенська |
| leb «чоло, череп; підвищення»«череп» (l$əb) | словенська |
| lobánja «чоло, череп; підвищення»«череп» (l$əb) | словенська |
| ləb | словенська |
| ləb | словенська |
| ləb | словенська |
| лъбьнъ «черепний» | старослов’янська |
| lap «голова» | тохарська А |
| лупи́ти | українська |
| leb «череп, голова» | чеська |
| λόφος «потилиця, султан, з пір’я; гребінь гори, горб; кінський загривок» | ? |
лоба́нець «іноземна золота монета»
очевидно, похідне утворення від лоб «голова», оскільки йдеться про монети із зображенням голови;
р. ст. ло́бец «новгородська монета північнонімецького походження» (XV ст.) пов’язувалося з лоб і припускалося первісне значення «шкурка з лоба білки» (Фасмер II 507);
висловлювалася й менш переконлива думка про зв’язок р. ло́бец з місцевою назвою н. Lübeck (Никольский ФЗ 1891, 4–5, 14);
р. [лоба́нчик] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лоба́нчик
«золота монета, на якій зображено голову певної особи»
(заст. розм.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Lübeck | німецька |
| лоб «голова» | російська |
| ло́бец «новгородська монета північнонімецького походження» (ст.) | російська |
| ло́бец «новгородська монета північнонімецького походження» | російська |
| ло́бец | російська |
| лоба́нчик «тс.» | російська |
лоба́нь «кефаль звичайна, Mugil серhalus L.» (іхт.)
похідне утворення від лоб;
назва мотивується формою голови цієї риби;
р. лоба́н, [лоба́с, лобач], бр. лаба́н «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лоба́н
лоба́с
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаба́н «тс.» | білоруська |
| лоба́н | російська |
| лоба́с | російська |
| лобач | російська |
| лоб | українська |
ло́бас «лобань, лобур»
очевидно, результат деетимологізації запозиченого з польської мови [ло́боз] «лобур» і вторинного зближення його семантики з лоб;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́боз «лобур» | українська |
| лоб | українська |
ло́бний «природне підвищення в якому-небудь пункті, що є його центром; (іст. і перен.) поміст, підвищення на площі, з якого оголошувались царські укази і де проводились публічні страти» (у сполученні ло́бне мі́сце)
похідне утворення від лоб, псл. *lъbъ;
сполучення лобне місце в історичному значенні є калькою гр. Κρανίον ĩόπος (місце в Єрусалимі, де начебто похований Адам, де лежить його голова);
топонімічне значення «підвищення, горб» базується на сучасному діалектному значенні прикметника [ло́бний], похідного від лоб «гола вершина»;
р. ло́бное ме́сто «підвищення, горб, курган, сопка; (іст.) місце страти, яке видно звідусіль», др. лъбьное мѣсто, болг. ло́бно мя́сто (з рос. або стсл.), стсл. лъбьноѥ мѣсто «місце страти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́бно мя́сто (з рос. або стсл.) | болгарська |
| Κρανίον ĩόπος (місце в Єрусалимі, де начебто похований Адам, де лежить його голова) | грецька |
| лъбьное мѣсто | давньоруська |
| *lъbъ | праслов’янська |
| ло́бное ме́сто «підвищення, горб, курган, сопка; (іст.) місце страти, яке видно звідусіль» | російська |
| лъбьноѥ мѣсто «місце страти» | старослов’янська |
| лоб | українська |
| лобне місце | українська |
| ло́бний | українська |
| лоб «гола вершина» | українська |
лобогрі́йка «примітивна жниварка»
складне утворення з основ іменника лоб і дієслова грі́ти;
робота на лобогрійці вимагає значних фізичних зусиль, звідси й первісне жартівливе значення слова, яке згодом нейтралізувалося;
р. лобогре́йка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лобогрі́йник
«той, хто працює на лобогрійці»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лобогре́йка | російська |
| лоб | українська |
| грі́ти | українська |
лоботра́ска «гарячка»
складне утворення з основ іменника лоб і дієслова трясти́(ся) з яким пов’язане тря́сця «гарячка, пропасниця»;
поєднання двох основ підбиває дві ознаки хвороби – високу температуру, про яку свідчить гарячий лоб хворого, і тремтіння тіла, пропасницю;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоб «гарячка, пропасниця» | українська |
| трясти́(ся) | українська |
| тря́сця | українська |
лоботря́с «нероба, ледар»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. лоботря́с «тс.» утворене з основ іменника лоб і дієслова трясти́;
мотивація утворення неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лоботря́с «тс.» | російська |
| лоб | російська |
| трясти́ | російська |
ло́бур «безліяльна й ледaча людина; лоботряс; пройдисвіт Ж; [грубий мужик Бі]»
очевидно, пов’язане з лоб (перен.) «хлопець, підліток, парубок; лобуряка»;
можливо, зазнало впливу з боку запозиченого [ло́боз] «тс.»;
р. [лобу́р] «похмурий; хто дивиться спідлоба» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лобу́рка
«жінкалобур»
лобурня́
«набрід, чернь»
лобурова́ти
«вести грубе мужицьке життя»
лобурова́тий
«шахрайський»
лобу́рство
«тс.»
лобурча́
«грубий сільський хлопець»«тс.»
лобуря́ка
лобуря́цький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лобу́р «похмурий; хто дивиться спідлоба» (з укр.) | російська |
| лоб «хлопець, підліток, парубок; лобуряка» (перен.) | українська |
| ло́боз «тс.» | українська |
кефа́ль «Mugil cephalus L.» (іхт.)
очевидно, запозичення з новогрецької мови;
нгр. гр. κέφαλος «кефаль» повʼязане з κεφαλή «голова», спорідненим з тох. A śpāl «тс.», двн. gebal «череп»;
грецька назва зумовлена широкою головою риби (пор. укр. [лоба́н] «кефаль», повʼязане з лоб);
р. бр. кефа́ль, болг. кефа́л, схв. цȗпал;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кефала́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кефа́ль | білоруська |
| кефа́л | болгарська |
| κέφαλος «кефаль» | грецька |
| κεφαλή «голова» | грецька |
| gebal «череп» | давньоверхньонімецька |
| κέφαλος «кефаль» | новогрецька |
| кефа́ль | російська |
| цȗпал | сербохорватська |
| śpāl «тс.» | тохарська А |
| лоба́н | українська |
| лоб | українська |
леп «липкий бруд; [земляний віск; клей Ж]»
звукова форма [ліп] може бути зведена як до псл. lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі), так і до псл. lьръ (як лід з lьdъ), якщо у відкритому складі з’являється е;
збереження е в відкритому складі могло бути підтримане в даному разі впливом польської мови, в якій е походить з псл. ě;
варіант псл. lьръ відбивається і в р.-цсл. лепъ;
пор. закономірне ч. ст. lep – lpu (‹ *lьръ) при lep – lepa (‹ lěръ);
в українській мові з нерегулярною вокалізацією псл. ь у відкритому складі (лепу, лепом і т. д.), як у [лену] (льону) з псл. Іьnu, лоба з псл. lъba;
псл. lěръ, *lьръ «клей; все, що липне», іменники від дієслова *lьpěti «прилипати, липнути»;
п. ч. lep «клей, липучка для лову комах, птахів», слц. lep «клей», вл. lěp, нл. liр, [lěp] «тс.», схв. лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]», слн. lép «клей», р.-цсл. лепъ, «клей; пластир; все, що клеїть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́павча
«брудна дитина»
лепова́тиця
«глинистий клейкий ґрунт»
лип'я́р
«робітник, що вибирає земляний віск із глини»
ліп
«клеп»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lěp | верхньолужицька |
| liр | нижньолужицька |
| lěp «тс.» | нижньолужицька |
| е | польська |
| lep «клей, липучка для лову комах, птахів» | польська |
| lěръ (якщо і зберігається і в відкритому складі) | праслов’янська |
| lьръ (як лід з Іьdъ) | праслов’янська |
| lьdъ | праслов’янська |
| е | праслов’янська |
| ě | праслов’янська |
| lьръ | праслов’янська |
| *lьръ | праслов’янська |
| lěръ | праслов’янська |
| ь (лепу, лепом і т. д.) | праслов’янська |
| lьnu | праслов’янська |
| lъba | праслов’янська |
| lěръ | праслов’янська |
| *lьръ «клей; все, що липне» | праслов’янська |
| *lьpěti «прилипати, липнути» | праслов’янська |
| лепъ | русько-церковнослов’янська |
| лепъ «клей; пластир; все, що клеїть» | русько-церковнослов’янська |
| лȇп «клей; все, що клеїть; [розчин вапна, звичайно змішаний з глиною, яким мажуть]» | сербохорватська |
| lep «клей» | словацька |
| lép «клей» | словенська |
| ліп | українська |
| лід | українська |
| лену (льону) | українська |
| лоба | українська |
| лепом | українська |
| льону | українська |
| лепу | українська |
| lep (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) | чеська |
| lpu (‹ *Іьръ)(‹ Іěръ) (ст.) | чеська |
| lep (ст.) | чеська |
| lepa (ст.) | чеська |
| lep «клей, липучка для лову комах, птахів» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України