ЛИЦЕДІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
лицеді́й «актор; людина, яка вміє маскувати свої думки, вчинки»
книжне запозичення з старослов’янської мови;
стсл. лицєдѣи «лицемір; облудник, удавальник» утворене з основ іменника лицє «обличчя» і дієслова дѣгати «діяти, робити»;
р. болг. заст. лицеде́й;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лицеді́йство
лицеді́яти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лицеде́й (заст.) | болгарська |
| лицеде́й | російська |
| лицєдѣи «лицемір; облудник, удавальник» | старослов’янська |
| лицє «обличчя» | старослов’янська |
| дѣгати «діяти, робити» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України