ЛЕНТА — ЕТИМОЛОГІЯ

ле́нта «стрічка»

через посередництво російської мови запозичене, очевидно, з німецької;
нвн. [Linte] «стрічка, стьожка» (‹ двн. linta «тс.») виникло з лат. lintea (прикм. жін. р.), linteus (чол. р.) «льняний, полотняний», похідного від līnum «льон», з яким пов’язані гр. λίνον «тс.», гот. lein «полотно», лит. linaĩ (мн.) «льон», лтс. lini, прус. linno «тс.», псл. lьnъ, укр. льон;
виводиться також від гр. λέντιον «смуга льняної тканини, рушник», яке походить з того самого латинського джерела (Фасмер ГСЭ II 113; ЖСт 17/2, 142 – 143; Преобр. І 446 – 447; БЕР III 361; Младенов 272 – 273; Skok II 288; Bern. I 701; Mikl. EW 165);
р. болг. м. ле́нта «стрічка», п. [lenta] «стрічка (як урядова відзнака)», ч. lenta «стрічка», схв. лȇнта «стрічка до ордена (що носиться через плече)», слн. lénta «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лента́вий «рваний»
лє́нтавий «такий, що легко рветься; порваний, перетворений в лахміття»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ле́нта «стрічка» болгарська
lein «полотно» готська
λίνον «тс.» грецька
λέντιον «смуга льняної тканини, рушник» грецька
linta давньоверхньонімецька
lintea (прикм. жін. р.) латинська
linteus «льняний, полотняний» латинська
līnum «льон» латинська
lini латиська
linaĩ «льон» (мн.) литовська
ле́нта «стрічка» македонська
Linte «стрічка, стьожка» (‹ двн. linta «тс.») нововерхньонімецька
lenta «стрічка (як урядова відзнака)» польська
lьnъ праслов’янська
linno «тс.» прусська
ле́нта «стрічка» російська
лȇнта «стрічка до ордена (що носиться через плече)» сербохорватська
lénta «тс.» словенська
льон українська
lenta «стрічка» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України