ЛЕГЕНДАРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
леге́нда
через німецьке або французьке посередництво (н. Legénde, фр. légende) запозичено з середньолатинської мови;
слат. legenda «те, що повинно бути прочитане» (спочатку йшлося про літургічні уривки для служби в церкві) пов’язане з лат. lego, -ere «читаю, вимовляю, декламую»;
р. бр. болг. м. леге́нда, п. ч. слц. вл. legenda, схв. лèгēнда, слн. legénda;
Фонетичні та словотвірні варіанти
легенда́рний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
леге́нда | білоруська |
леге́нда | болгарська |
legenda | верхньолужицька |
lego | латинська |
-ere «читаю, вимовляю, декламую» | латинська |
леге́нда | македонська |
Legénde | німецька |
Legénde | німецька |
legenda | польська |
леге́нда | російська |
лèгēнда | сербохорватська |
legenda «те, що повинно бути прочитане» (спочатку йшлося про літургічні уривки для служби в церкві) | середньолатинська |
legenda | словацька |
legénda | словенська |
légende | французька |
légende | французька |
legenda | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України