ЛЕВЕНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ле́ве́нець «високий, дужий юнак; гайдамака; [бовдур, негідник, мерзотник Пі]; -- р. [левенец] «здоровило; бовдур»
суфіксальне утворення від левен-, запозиченого з турецької мови;
тур. levent (іст.) «матрос; воїн-доброволець; бродяга, авантюрист; сильний, стрункий, незалежний» походить від іт. levantino «житель сходу», levante «східний; схід», пов’язаного з levare «піднімати», levarsi «підніматися; сходити», яке зводиться до лат. levo «підіймаю», пов’язаного з levis «легкий», спорідненим з гр. ἔλαχύς, псл. lьgъkь «тс.», укр. ле́гки́й;
тур. levent виводиться також з перс. levend «вільний,незалежний» (Романевич St. sl. 11, 151; Макарушка 11);
Фонетичні та словотвірні варіанти
leweniec
«гайдамака, грабіжник, опришок»
lewens
«гайдамака, грабіжник, опришок»
лèвēнта
«турецький матрос, турецький воїн; герой, молодець; ледащо; ледар, шахрай»
левен
«молодець; ледар, шахрай»
(т)
ле́вен
«герой, молодець; красунь»
леве́нт
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἔλαχύς | грецька |
| levantino «житель сходу» | італійська |
| levante «східний; схід» | італійська |
| levare «піднімати» | італійська |
| levarsi «підніматися; сходити» | італійська |
| levo «підіймаю» | латинська |
| levis «легкий» | латинська |
| levend «вільний,незалежний» | перська |
| lьgъkь «тс.» | праслов’янська |
| levent «матрос; воїн-доброволець; бродяга, авантюрист; сильний, стрункий, незалежний» (іст.) | турецька |
| levent | турецька |
| левен- | українська |
| ле́гки́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України