КУРКУЛЕНЧИХА — ЕТИМОЛОГІЯ
курку́ль «багатий селянин-власник, на якого працюють наймити; [переселенець з іншої місцевості]»
очевидно, запозичення з турецької мови;
тур. korkulu «той, що вселяє страх; страшний; небезпечний» є похідним від дієслова korkulmak «боятися»;
припущення про зв’язок з тур. kürklü «критий хутром; одягнений в шубу» (Шанский ЭСРЯ II 8, 453–454), очевидно, хибне;
р. курку́ль (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
куркуле́нко
«син куркуля»
куркуле́нчиха
«дружина сина куркуля»
курку́лити
«розкуркулювати»
куркули́ха
«дружина куркуля»
куркулі́вна
«дочка куркуля»
куркульня́
курку́льство
підкурку́льник
розкурку́лити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курку́ль (з укр.) | російська |
| korkulu «той, що вселяє страх; страшний; небезпечний» | турецька |
| kürklü «критий хутром; одягнений в шубу» | турецька |
| korkulmak «боятися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України