КУПЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
купа́ти
пропонується також пов’язання з *kǫpa «віник (у лазні)», kǫpati (sę) з первісним значенням «хльоскати(ся) в лазні» (Bern. I 600), зближення з псл. *konopja, укр. коноплі у зв’язку з використанням конопляного сім’я скіфами при митті в лазні (ЭССЯ 12, 58–61; Machek ESJČ 285; Skok II 237–238) або з дісл. haf «море», нвн. Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф» (Jacobsohn KZ 42, 161);
пов’язується (Brückner 224–225) з псл. *[čępěti] (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина») з первісним значенням «сидіти, зігнувшись (при купанні)» або «хвилювати, робити хвилі» (Moszyński PZJP 215);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати»;
kupać, нл. kupaś, полаб. kǫpăt, болг. къпя, м. капе, схв. кýпати, слн. kópati, цсл. кѫпати «обмивати»;
р. купа́ть, бр. купа́ць, др. купати, п. kąpać, ч. koupati, слц. kúpať, вл. kupać;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куп
«купати»
(виг.)
куп
«купання»
купа́ва
«купальниця; чистьоха»
купа́ло
«водойма, яма з водою»
купа́льник
«той, хто купається; купальний костюм»
купа́льниці
«місце купання»
купа́льня
купани́на
«безперестанне купання»
ку́панка
«купання»
купа́тоньки
(зменш. від купа́ти, купа́тися)
купа́чка
«посудина для купання дітей»
купе́ла
«озеро в лісі»
купе́ло
«тс.; яма з водою»
ку́пель
«купіль»
ку́пі
«купатися»
(дит.)
ку́піль
«тепла вода для купання; посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення; [незамерзаюче місце у болоті ВеУг]»
купі́льник
«ванна»
купі́льниця
«тс.»
купі́льня
«корито для купання дітей»
ку́пки
ку́поньки
ку́почки
купу́ні
ку́пці
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купа́ць | білоруська |
| haf «море» | давньоісландська |
| купати | давньоруська |
| Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф» | нововерхньонімецька |
| kąpać | польська |
| *konopja | праслов’янська |
| *čępěti «сидіти, зігнувшись (при купанні)» (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина») | праслов’янська |
| kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати» | праслов’янська |
| купа́ть | російська |
| kúpať | словацька |
| коноплі | українська |
| kupać | українська |
| koupati | чеська |
| *kǫpa «віник (у лазні)» | ? |
| значенням «хльоскати(ся) в лазні» | ? |
| або «хвилювати, робити хвилі» | ? |
ку́пка
очевидно, результат зближення деетимологізованих форм [ку́баха, ку́бочка] «тс.» і ку́пка, ку́почка, похідних від ку́па;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́почка
«невелика ніша у пічці для жару»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́баха «тс.» | ? |
| ку́бочка «тс.» | ? |
| ку́пка | ? |
| ку́почка | ? |
| ку́па | ? |
ку́бка «купка»
результат видозміни форми ку́пка, похідної від ку́па1 (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́баха
ку́бочка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́пка | ? |
| ку́па | ? |
ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»
пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;
зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;
припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;
споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;
псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;
р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вку́пі
(уку́пі)
вку́почці
(уку́почці)
вку́пці
(уку́пці)
доку́пи
ку́п'є
«купи»
(зб.)
куп'єва́тий
«наповнений кротовими купками, мурашниками»
куп'я́
«тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою»
(зб.)
купеня́к
«мурашник»
ку́пець
«купка, натовп»
купи́на
«купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»
купи́нє
«кротовиння»
(зб.)
купини́нє
«тс. »
купи́ння
«купи»
(зб.)
ку́питися
«скупчуватися»
купі́нка
(зменш. від ку́па)
ку́пінь
«купа»
ку́пний
«спільний»
купни́к
«мурашник біля старого пенька»
ку́пно
«разом»
(заст.)
ку́почок
«купка»
купчи́на
«тс.»
ку́пчити
(ся)
наку́пчення
по́вкупі
«разом»
поку́пі
«тс.»
ску́пина
«партія, маса, натовп»
ску́пити
«з’єднати, зібрати»
ску́пище
«купа; скупчення, натовп; маса, юрба»
ску́пчення
ску́пчити
«тс.»
суку́пний
суку́пність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaofa- «гора; горб (верблюда)» | авестійська |
| kipí «тс.» | албанська |
| купа «тс.» | білоруська |
| куп «тс.» | болгарська |
| kupa | верхньолужицька |
| κύπη «заглибина» | грецька |
| heap «купа; натовп» | давньоанглійська |
| hauf «купа, горб» | давньоверхньонімецька |
| kūpā «яма, колодязь» | давньоіндійська |
| hop «тс.» | давньонижньонімецька |
| *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати» | індоєвропейська |
| cuan «купа» | ірландська |
| cupa «ніша» | латинська |
| kuõpa «купа, стіс» | латиська |
| kaũpas «купа» | литовська |
| kupetà «копиця, стіг» | литовська |
| куп «велика кількість чогось зібраного» | македонська |
| Haufe «купа» | нововерхньонімецька |
| kōh «гора» | перська |
| kupa «купа; натовп» | польська |
| kupa | праслов’янська |
| ки́па | російська |
| ку́па «сукупність предметів, маса» | російська |
| куп «купа; збори» | сербохорватська |
| kupa | словенська |
| kùp «купа; натовп» | словенська |
| коупь «купа; з’єднання» | старослов’янська |
| kupa | чеська |
| kúopa «рота; купа, група» | ? |
| kuõpâ «разом» | ? |
| kùpstas «купина» | ? |
| *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо» | ? |
ку́па «кухлик з носиком, з якого п’ють воду»
менш переконливе припущення (Младенов 267) про зв’язок з болг. [кюп] «великий глиняний глек з вузьким горлом»;
yr. kupa «кубок, келих», молд. ку́пэ «чаша, келих, бокал», рум. cúpă «тс.», нгр. κούπα «чашка, склянка» походять від лат. cuppa (‹ сūра) «бочка, діжка»;
очевидно, запозичення з угорської, молдавської, румунської і (в болгарську) з новогрецької мов;
болг. ку́па «висока округла посудина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
купа́ня
«глечик»
купач
«тс.»
ку́пка
«мірка для молока»
ку́пля
«посудина місткістю в 2 л»
купля́нка
«глечик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кюп «великий глиняний глек з вузьким горлом» | болгарська |
| ку́па «висока округла посудина» | болгарська |
| cuppa «бочка, діжка» (‹ сūра) | латинська |
| ку́пэ «чаша, келих, бокал» | молдавська |
| κούπα «чашка, склянка» | новогрецька |
| cúpă «тс.» | румунська |
| kupa «кубок, келих» | ? |
купи́ти
псл. kupiti (‹*koupiti);
запозичення з германських мов;
;
гот. kaupōn «займатися торгівлею» виникло на основі лат. caupō «крамар, трактирник», яке, можливо, як і гр. κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник», походить з якоїсь середземноморської мови;
приймається також незалежне від готського kaupōn походження від лат. caupō (Milewski RSl 26, 132);
виведення від псл. kupa «купа, численність» і kopa «копиця; 60 штук» і прийняття праслов’янського походження готського слова (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 161–166), як і пов’язання з псл. kvapiti «квапити», kypěti «кипіти» (Ондруш Этимология 1984, 180), менш переконливі;
Фонетичні та словотвірні варіанти
koupiti
kupić
kupić
kupiś
kúpiť
kúpíti
t'aipĕ
«купить (або: купує)»
ви́куп
ві́дкуп
відку́пник
відку́пщик
доку́пка
докупни́й
за́куп
«у стародавній Русі -- бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього»
за́купень
«покупець, скупник»
закупіве́льний
закупі́вля
заку́пка
«куплений товар»
заку́пка
«закупівля»
закупни́й
заку́пник
заку́почний
кýпити
коупити
куп
«купувати»
(виг.)
купе́цтво
купе́ць
«особа, що займається приватною торгівлею; покупець»
купи
«купить»
купи́ло
«гроші»
(фам.)
купити
купіве́льний
купі́вля
купі́вний
«виставлений на продаж»
ку́піль
«торг; купівля»
купі́ць
куплева́ха
«скупник»
куплени́на
«речі, придбані покупкою»
купло́
«куплений товар»
ку́пля́
купля́ти
купни́й
«купівельний»
куповка
«купівля, покупка»
купува́льниця
купува́ти
купце́нко
«син купця»
купці́вна
«дочка купця»
купцюва́ти
«торгувати, бути купцем»
купчи́к
«покупець»
ку́пчик
«зменш. від купе́ць СУМ; прикажчик Ж»
купчина́
«купецтво»
(зб.)
купчи́на
ку́пчити
«продавати»
купчи́ха
купчи́ця
«купчиха»
ку́пя
«куплю»
на́куп
«накуплене, придбане»
на́купень
«відкупник Пі; той, хто домагається за хабар чину або духовного сану Бі»
неку́пний
«якого не можна купити»
о́дкуп
«відкуп; оренда»
о́куп
«викуп»
оку́пність
пере́куп
«перекупник»
пере́купень
«тс.»
пере́ку́пка
переку́пля
«перепродаж»
переку́пник
переку́пня
«тс.»
пі́дкуп
підку́пень
«той, що когось підкупає»
підку́пний
підку́пник
«тс.»
підку́пство
«підкуп»
по́куп
«купівля; покупка; [попит]»
покупа́ч
«покупець»
поку́пель
покупе́ць
поку́пка
поку́пни́й
поку́пник
«тс.»
при́куп
прику́пка
прикупни́й
прокупи́тися
«переплатити, заплатити зайві гроші»
ро́зкуп
«продаж, збут»
скуп
«плата, винагородження, хабар»
скупи́тися
«купити все необхідне; [звільнитися, позбутися, відкупитися]»
ску́пка
ску́плений
скупни́й
«купити»
ску́пник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купі́ць | білоруська |
| kupić | верхньолужицька |
| kaupōn «займатися торгівлею» | готська |
| κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник» | грецька |
| купити | давньоруська |
| caupō «крамар, трактирник» | латинська |
| caupō | латинська |
| kupiś | нижньолужицька |
| t'aipĕ | полабська |
| kupić | польська |
| kupiti (‹*koupiti) | праслов’янська |
| kupa «купа, численність» | праслов’янська |
| kvapiti «квапити» | праслов’янська |
| купи́ть | російська |
| kúpiť | словацька |
| koupiti | чеська |
| kopa «копиця; 60 штук» | ? |
| kypěti «кипіти» | ? |
купча́к
зв’язок зумовлений тим, що квітки повняків зібрані в густі круглі суцвіття, ніби купки, колоски грястиці збірної і квітки гвоздик теж зібрані клубочками або пучками (Нейштадт 557; Вісюліна–Клоков 317; Федченко–Флеров 117, 405–406);
назви, пов’язані з ку́пка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
копча́к
«повняк»
купчаки́
«повняки, чорнобривці прямі, Tagetes erectus ; чорнобривці розлогі, Tagetes patulus .; грястиця збірна, Dactylis glomerata .; гвоздики бородчасті, Dianthus barbatus L.; вид вишивки у вигляді двох паралельних ліній; рослина з жовтими квітами, що послужила мотивом для створення орнаменту Я; (у сполученні к. дикий, болотний) «череда трироздільна, Bidens tripartitus L.»
(бот.)
купчанка
«грястиця збірна»
купчатка
«тс.»
купченка
«повняк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́пка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України