КУЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

ку́ля «геометричне тіло, утворене обертанням кола; предмет, що має таку форму; свинцевий снаряд; передня частина бойового патрона; бомба; [гарматне ядро Бі]»

сн. kūle (‹ свн. kugele) «куля» (нвн. Kugel «тс.») споріднене із шв. kula «куля», лит. gugà «горбовина», укр. гу́ля;
запозичене через польське посередництво з середньонімецької мови;
р. [ку́ля] «куля, передня частина патрона», бр. ку́ля «тс.; кулястий предмет», п. kula «тс.», ч. kule «тс.; бубна; погана оцінка», слц. [kul’a] «куля», вл. kul’a «куля; ґуля; брила; ядро», нл. kula «куля; м’яч; ґуля; кістковий наріст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́лешник «сумка для куль у запорізьких козаків»
куле́шниця «патрон; кишеня для куль»
кули́нка «м’яч»
кулиста́вий «кулястий»
кули́стий «тс. »
кулишни́ця «патронташ»
кули́шниця «ящик для куль»
ку́лька «зменш. від ку́ля; [масивний глиняний кружок з дірою посередині, що розпеченим кидається у воду для нагрівання; вид клейма для овець у вигляді круглого отвору; дірочка для застібання у вилогах жіночої сорочки; сорт слив (тернослив) Me]»
куля́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́ля «тс.; кулястий предмет» білоруська
kul'a «куля; ґуля; брила; ядро» верхньолужицька
gugà «горбовина» литовська
kula «куля; м’яч; ґуля; кістковий наріст» нижньолужицька
kula «тс.» польська
ку́ля «куля, передня частина патрона» російська
kul'a «куля» словацька
гу́ля українська
kule «тс.; бубна; погана оцінка» чеська
kula «куля» шведська
kūle «куля» (‹ свн. kugele)(нвн. Kugel «тс.») ?

ку́ля «милиця»

запозичення з польської мови;
п. kula «милиця, костур», як і слц. [kul’a] «дрючок з гаком для набирання води з криниці», нл. kula «ціпок; знаряддя для тіпання льону; паличка, яку передають від хати до хати, скликаючи на збори», походить від свн. kiule (› нвн. Keule) «дрючок, ломака; стегно» або від сн. kūle «тс.», споріднених із снн. kugel(e) (› нвн. Kugel) «куля», син. kogel «тс.»;
припущення про праслов’янське походження слова і його зв’язок із псл. *kul- «кістка» (Мельничук Этимология 1966, 234–235) потребує додаткової аргументації;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куль «милиця або конусоподібний оцупок у дитячій грі»
куля́га «тс.; дерев’яний протез, що замінює ногу ВеЛ»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kula «ціпок; знаряддя для тіпання льону; паличка, яку передають від хати до хати, скликаючи на збори» нижньолужицька
kula «милиця, костур» польська
*kul- «кістка» праслов’янська
kiule або від «дрючок, ломака; стегно» (› нвн. Keule) середньоверхньнімецька
kugel(e) «куля» (› нвн. Kugel) середньонижньонімецька
kul'a «дрючок з гаком для набирання води з криниці» словацька
kūle «тс.» ?
kogel «тс.» ?

ку́ля «нижня частина ярма, що проходить під шиєю вола»

очевидно, етимологічно тотожне з [ку́ля1]«милиця» (див.);
п. [kula] «крива палиця; гачок на кінці ланцюга в ярмі», нл. [kula] «кий»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kula «кий» нижньолужицька
kula «крива палиця; гачок на кінці ланцюга в ярмі» польська
ку́ля «милиця» ?

ку́ля «паросток»

п. [kula] «паросток» походить, як гадають (SW II 624), від нім. Kéule «дубець, булава; гак клюшки (хокейної); крижі, кострець (у туші)», спорідненого з сн. kūle «дрючок, ломака»;
очевидно, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Kéule «дубець, булава; гак клюшки (хокейної); крижі, кострець (у туші)» німецька
kula «паросток» польська
kūle «дрючок, ломака» ?

куль «обмолочений сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі; [в’язка комишу; вид джгута, скрученого з свитки (у дитячій грі); середня частина невода Л]»

псл. (сх.) [kuljb] з іє. *keu- «кривити, згинати, робити опуклим»;
очевидно, споріднене з дісл. kӯll «мішок, торбина», гол. kuil «матня невода», нвн. [Kaule] «в’язка льону»;
виводиться також, як запозичення, від лит. kūlỹs «в’язка, сніп довгої соломи», лтс. kūlis «тс.» (Лаучюте 14–15);
припущення про походження з польської мови (КЭСРЯ 226) сумнівне;
спроба розглядати як запозичення з латинської мови (лат. culleus «шкіряний мішок, бурдюк», Фасмер ГСЭ 104; Bern. І 642; Walde–Hofm. І 303; Vendryes BSL 41, 136) непереконлива з огляду на географічне поширення;
р. куль «в’язка соломи; мішок з рогіжки; міра сипких тіл», бр. куль «в’язка соломи; середня частина невода, матня», п. [kul] «тс.» (з укр. і бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́лик «(зменш. від куль); невеликий мішечок»
кулики́ «солом’яні снопи для покрівлі»
ку́ликом «у вигляді куля»
ку́лік «тс.»
ку́льма́ «середня частина невода»
кульчі́й «той, хто готує кулі для солом’яної покрівлі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куль «в’язка соломи; середня частина невода, матня» білоруська
kuil «матня невода» голландська
kӯll «мішок, торбина» давньоісландська
*keu- «кривити, згинати, робити опуклим» індоєвропейська
kūlis «тс.» латиська
kūlỹs «в’язка, сніп довгої соломи» литовська
Kaule «в’язка льону» нововерхньонімецька
kul «тс.»укр. і бр.) польська
куль «в’язка соломи; мішок з рогіжки; міра сипких тіл» російська

ґу́ля «ґудз, наріст; [вид зачіски у вигляді закрученої коси Па]»

повʼязання з п. kula, укр. ку́ля (Karłowicz SWO 324; Bruckner 163), як і з схв. гули́ти «здирати шкіру» (Преобр. І 169; Berп. I 362), викликає сумнів;
збереження початкового проривного ґ в говорах зумовлене експресивним забарвленням слова (пор. ґудз) і, можливо, підтримане впливом польського відповідника;
іє. *geu«схиляти, кривити, робити опуклим»;
споріднене з дінд. gōlā «гулька, круглий глек», gōla «куля, кулька», дісл. kūla «гудз», двн. kūle «кулька», нвн. Kaule «тс.», лит. gugà «горб», gùnglė «гуля»;
ступінь чергування *geul- представлений у схв. жуљ «мозоль», слн. žúlj «тс.»;
псл. *gulja ‹ *goul-;
р. діал. бр. гу́ля «ґудз, наріст», п. gula «наріст, жовно», слц. gulʼa «куля, кулька», болг. гули́я «капуста (кольрабі)», вла́шка гули́я «картопля», схв. [gula] «горб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґу́лі «дифтерія»
ґульома́ха «велика ґуля»«тс.»
гулюва́тий
ґулюва́тий «з ґулями»
гуля «ґудз»
гуля́стий
ґу́лястий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́ля «ґудз, наріст» білоруська
гули́я «капуста (кольрабі)» болгарська
kūle «кулька» давньоверхньонімецька
gōlā «гулька, круглий глек» давньоіндійська
kūla «гудз» давньоісландська
gugà «горб» литовська
Kaule «тс.» нововерхньонімецька
kula польська
gula «наріст, жовно» польська
*gulja праслов’янська
гу́ля «ґудз, наріст» російська
гули́ти «здирати шкіру» сербохорватська
жуљ «мозоль» сербохорватська
gula «горб» сербохорватська
gulʼa «куля, кулька» словацька
žúlj «тс.» словенська
ку́ля українська
вла́шка «картопля» українська
*geu «схиляти, кривити, робити опуклим» ?
gōla «куля, кулька» ?
gùnglė «гуля» ?
*geul- ?
гу́ля «ґудз, наріст» ?

кула́к «кисть руки з зігнутими пальцями; [дрібний торговець Ж]»

очевидно, пов’язане з ку́литися;
припущення про походження від тюрк. *qulaq, пов’язаного з qol «рука» (Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 135–137; Фасмер II 408; Преобр. І 409), мало обґрунтоване;
непереконливі також пов’язання з ест. kulak «удар кулаком» (Bern. I 641; Mikl. EW 146), з уг. kulyak «кулак (руки)», kulak «тс.» (Brückner 281; Zareba JP 31, 122), а також з куль, ку́тати (Соболевский РФВ 70, 92–93) або з лит. kùlti «молотити», лтс. kult «тс.» (Matzenauer LF 9, 36);
значення «куркуль» розвинулося, очевидно, з первісного переносного вживання слова;
виведення р. кула́к «куркуль» від укр. курку́ль (Machek ESJČ 306) непереконливе;
р. кула́к «кулак (руки); [великий молот]; куркуль», бр. кула́к «кулак (руки); куркуль», др. кулакъ «кулак (руки)», п. kułak «тс.; куркуль (з рос.)», ч. слц. kulak «куркуль» (з рос.), болг. кула́к, м. кулак, схв. кỳлак, слн. kulák «тс.» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кулай «кулачисько»
кулакува́ти «бити кулаками»
кулача́ «кулачок»
кула́чати
кулачи́на «кулак»
кулачкува́ти «тс.»
кула́чний «у якому застосовується сила кулака; [шматками завбільшки з кулак]»
кула́чник «той, хто любить битися кулаками» (заст.)
кулаччя (зб.)
навкула́чки
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кула́к «кулак (руки); куркуль» білоруська
кула́к болгарська
кулакъ «кулак (руки)» давньоруська
kulak «удар кулаком» естонська
kult «тс.» латиська
kùlti «молотити» литовська
кулак македонська
kułak «тс.; куркуль (з рос. польська
кула́к «куркуль» російська
кула́к «кулак (руки); [великий молот]; куркуль» російська
кỳлак сербохорватська
kulak «куркуль»рос.) словацька
kulák «тс.»рос.) словенська
*qulaq тюркські
kulyak «кулак (руки)» угорська
курку́ль українська
kulak «куркуль»рос.) чеська
ку́литися ?
qol «рука» ?
kulak «тс.» ?
куль ?
ку́тати ?
значення «куркуль» ?

кули́на «стовп, що підпирає стелю»

можливо, результат видозміни слова коло́на, що зазнало народно-етимологічного зближення з [ку́ля] «милиця»;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
коло́на ?
ку́ля «милиця» ?

кули́нка «веснівка дволиста, Majanthemum bifolium (L.) F. M. (Convallaria bifolia) Mak; шоломниця списолиста, Scutellaria hastifolia L. Я» (бот.)

очевидно, похідні утворення від ку́ля;
назви можуть бути пов’язані з кулькоподібною формою ягід (Нейштадт 164);
р. [кули́нка] «дивина волотиста, Verbascum lychnitis L.», [кули́нник] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кули́ця (вид бур’яну)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кули́нка «дивина волотиста, Verbascum lychnitis L.» російська
кули́нник «тс.» українська
ку́ля ?

ку́лити (у сполученні [к. ноги під себе] «підбирати ноги під себе»)

пов’язується також (Brückner 281) з п. kula, укр. ку́ля «предмет круглої форми»;
пов’язання з ч. chouliti se «стискатися, зіщулюватися, тулитися», слц. chúliť sa «тс.» (Machek ESJČ 203), де припускається експресивне походження ch- (‹ *k-), потребує додаткового обґрунтування;
найімовірніше, пов’язане з п. kulawy «кульгавий», kuleć «кульгати», а також дінд. kora- «рухомий суглоб», авест. frakava «той, що має попереду горб», які зводяться до іє. *keu- «кривити, згинати, звертати» (Фасмер II 413; Младенов 261; Bern. I 642–643; Pokorny 588);
утворення не зовсім з’ясованого походження;
п. kulić «зіщулювати, згинати, звивати», kulić się «згортатися в клубок», [(каш.) skuləc są] «згорнутися в клубок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закулИ́ти «зігнути»
ку́литися «зіщулюватися від холоду, страху тощо»
ску́лити «зіщулити (ся), зігнути(ся)» (ся)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kora- «рухомий суглоб» давньоіндійська
*keu- «кривити, згинати, звертати» індоєвропейська
kula польська
kulawy «кульгавий» польська
kulić «зіщулювати, згинати, звивати»«згортатися в клубок» польська
kulić się «зіщулювати, згинати, звивати»«згортатися в клубок» польська
chúliť sa «тс.» словацька
ку́ля «предмет круглої форми» українська
skuləc są «згорнутися в клубок» (каш.) українська
chouliti se «стискатися, зіщулюватися, тулитися» чеська
ch- (‹ *k-) ?
kuleć «кульгати» ?
frakava «той, що має попереду горб» ?

куля́вка «тернослива, Prunus insititia L.» (бот.)

пор. іншу назву терносливи [ку́лька];
назва зумовлена тим, що плоди терносливи мають кулясту форму (Флора України VI 288);
похідне утворення від ку́ля;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
іншу ?
ку́ля ?

куля́с «залізний гачок з дерев’яною рукояткою для виймання гарячого посуду після обпалювання в горні»

не виключена можливість запозичення з польської мови;
очевидно, похідне утворення від [ку́ля] «милиця, костур»;
п. kulas «кульгавий, кривий; [ціпок із зігнутим кінцем]»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kulas «кульгавий, кривий; [ціпок із зігнутим кінцем]» польська
ку́ля «милиця, костур» ?

кульо́к

очевидно, запозичення з російської мови;
р. кулёк є зменшеним похідним від куль, якому відповідає укр. куль (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кулёк є зменшеним похідним від куль російська
куль українська

кіля́ «біля»

результати контамінації прийменників ко́ло і [бі́ля́];
Фонетичні та словотвірні варіанти

коля
куля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́ло українська
бі́ля́ українська

чу́лка «панчоха» (переважно у мн. чу́лки)

запозичення з російської мови;
р. чуло́к запозичене з тюркських мов;
пор. тат. чолгау «черевик», чув. чӑлха «тс.», кирг. чулгоо, каз. ккалп. шулƑау, башк. сылгау «онучі», кумик. чылгавлар «обмотки», каз. шулык «черевик»;
деякі з цих форм, мабуть, виникли шляхом субстантивації дієслів, пор. тат. чолга, узб. кирг. чулга, ккалп. шулга, башк. солга, хак. сулƑа «обмотувати, обкутувати, загортати, обволікати, охоплювати», чув. чӑлха «заплутувати, переплутувати»;
припущення про слов’янське походження та зв’язок із куль (Sobolevskij Slavia 5, 446–447) або з п. cuła «ганчірка; онуча» (Brückner 68) сумнівні;
р. ст. чулъкъ «м’яке взуття» (XVI ст.), болг. м. чул «покривало для тварин, попона»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сылгау «онучі» башкирська
солга башкирська
чул «покривало для тварин, попона» болгарська
шулƑау казахська
шулык «черевик» казахська
шулƑау каракалпакська
шулга каракалпакська
чулгоо киргизька
чулга киргизька
чылгавлар «обмотки» кумикська
чул «покривало для тварин, попона» македонська
cuła «ганчірка; онуча» польська
чуло́к російська
чулъкъ «м’яке взуття» (XVI ст.) російська
чолгау «черевик» татарська
чолга татарська
чулга узбецька
сулƑа «обмотувати, обкутувати, загортати, обволікати, охоплювати» хакаська
чӑлха «тс.» чуваська
чӑлха «заплутувати, переплутувати» чуваська
чолгау «черевик» ?
чолга ?
куль ?
чулъкъ «м’яке взуття» (XVI ст.) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України