КОЩУНСТВО — ЕТИМОЛОГІЯ
кощу́нство «блюзнірство, образливозневажливе ставлення до чогось, вартого поваги»
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. коштоуньство походить від коштоунъ ‹псл. *kostjunъ «осквернитель святині», пов’язаного з kostь у значенні «гидота» (‹ «труп, падло»);
споріднене з укр. кости́ти «(брудно) лаяти», р. [костить] «гидити, забруднювати, поганити; випорожнюватися», бр. [касці́ць] «випорожнюватися» (Фасмер ІІ 362; Bern. I 583);
без достатніх підстав вважається тюркським запозиченням (Младенов 254) і порівнюється з тат. коштан «недобра, корислива людина», а також з гр. κακός «злий», дінд. kaṣṭáḥ «тс.», ав. kasu «маленький»;
р. болг. кощу́нство, бр. кашчу́нства, др. кощюньник, кощуньствовати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кощу́н
«блюзнір»
кощу́нний
«блюзнірський»
кощунствувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasu «маленький» | авестійська |
| касці́ць «випорожнюватися» | білоруська |
| кашчу́нства | білоруська |
| кощу́нство | болгарська |
| κακός «злий» | грецька |
| kaṣṭáḥ «тс.» | давньоіндійська |
| кощюньник | давньоруська |
| кощуньствовати | давньоруська |
| *kostjunъ «осквернитель святині» | праслов’янська |
| kostь | праслов’янська |
| костить «гидити, забруднювати, поганити; випорожнюватися» | російська |
| кощу́нство | російська |
| коштоуньство | старослов’янська |
| коштоунъ | старослов’янська |
| коштан «недобра, корислива людина» | татарська |
| кости́ти «(брудно) лаяти» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України