КОЩУНСТВО — ЕТИМОЛОГІЯ
кощу́нство «блюзнірство, образливозневажливе ставлення до чогось, вартого поваги»
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. коштоуньство походить від коштоунъ ‹псл. *kostjunъ «осквернитель святині», пов’язаного з kostь у значенні «гидота» (‹ «труп, падло»);
споріднене з укр. кости́ти «(брудно) лаяти», р. [костить] «гидити, забруднювати, поганити; випорожнюватися», бр. [касці́ць] «випорожнюватися» (Фасмер ІІ 362; Bern. I 583);
без достатніх підстав вважається тюркським запозиченням (Младенов 254) і порівнюється з тат. коштан «недобра, корислива людина», а також з гр. κακός «злий», дінд. kaṣṭáḥ «тс.», ав. kasu «маленький»;
р. болг. кощу́нство, бр. кашчу́нства, др. кощюньник, кощуньствовати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кощу́н
«блюзнір»
кощу́нний
«блюзнірський»
кощунствувати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kasu «маленький» | авестійська |
касці́ць «випорожнюватися» | білоруська |
кашчу́нства | білоруська |
кощу́нство | болгарська |
κακός «злий» | грецька |
kaṣṭáḥ «тс.» | давньоіндійська |
кощюньник | давньоруська |
кощуньствовати | давньоруська |
*kostjunъ «осквернитель святині» | праслов’янська |
kostь | праслов’янська |
костить «гидити, забруднювати, поганити; випорожнюватися» | російська |
кощу́нство | російська |
коштоуньство | старослов’янська |
коштоунъ | старослов’янська |
коштан «недобра, корислива людина» | татарська |
кости́ти «(брудно) лаяти» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України