КОЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коц «килим, ковдра»
запозичення з давньоверхньонімецької мови;
двн. kozzo (чол. р.), chozza (жін. р.) «груба вовняна тканина, ковдра, одяг», від якого походять свн. kotze «тс.», нвн. Kótze «груба вовняна ковдра», споріднене з дангл. kot «груба вовняна тканина, ковдра, одяг», франк. *kotta «тс.»;
сумнівні спроби пояснення слова як слов’янського і пов’язання його з р. [коты́] «вид жіночого взуття», псл. kotiti, укр. коти́ти (Соболевский РФВ 70, 82–83);
р. бр. [коц] «килим», др. кочь «опанча», коць «тс.», п. koc «вовняна ковдра», ч. ст. koc «довгий волохатий плащ», нл. kuca «вид домотканої ковдри, попони», слн. kòc «ковдра»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґодз
«вовняна ковдра, доріжка»
кацю́к
«жіночий вовняний одяг, подібний до запаски; доморобна груба ряднина»
коца́ні
«плащ з овечої вовни»
(жін. р.)
коца́рка
«килимарка»
коца́рство
«килимарство»
коцарюва́ти
«робити килими»
коць
«тс.»
ко́ця
«домоткана ковдра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коц «килим» | білоруська |
| kot «груба вовняна тканина, ковдра, одяг» | давньоанглійська |
| kozzo (чол. р.) | давньоверхньонімецька |
| chozza «груба вовняна тканина, ковдра, одяг» | давньоверхньонімецька |
| кочь «опанча» | давньоруська |
| коць «тс.» | давньоруська |
| kuca «вид домотканої ковдри, попони» | нижньолужицька |
| Kótze «груба вовняна ковдра» | нововерхньонімецька |
| koc «вовняна ковдра» | польська |
| kotiti | праслов’янська |
| коты́ «вид жіночого взуття» | російська |
| коц «килим» | російська |
| kotze «тс.» | середньоверхньнімецька |
| kòc «ковдра» | словенська |
| коти́ти | українська |
| *kotta «тс.» | франкська |
| koc «довгий волохатий плащ» | чеська |
| koc «довгий волохатий плащ» (ст.) | чеська |
ко́ця «свиня, порося» (дит.)
p [куц, куць] п. kuć kuć, kuciu kuciu «тс. »;
неясне;
можливо, пов’язане з [куцу́-куцу́] (вигук яким підкликають щенят);
Фонетичні та словотвірні варіанти
коць-коць
(вигук, яким підкликають свиней)
коцьо́-коцьо́
«тс.»«тс.; вигук, яким підкликають поросят»
(коцю́коцю́] Mo, [кудзю́-кудзю́] (вигук, яким підкликають свиней)
куць
(вигук, яким відганяють свиней)
куць-куць
«тс.»
куцьо́-куцьо́
(вигук, яким підкликають і відганяють свиней)
куцьо́в
(вигук, яким підкликають свиней)
куцю́
(вигук для підкликання свиней)
куцю́-куцю́
(вигук, яким підкликають свиней і овець)
ку́ця
«тс.»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kuć kuć | польська |
| kuciu kuciu «тс. » | польська |
| куц, куць | російська |
| куцу́-куцу́ (вигук яким підкликають щенят). | українська |
коцю́к «щур»
очевидно, результат контамінації слів пацю́к «щур; порося» і ко́ця «свиня; порося»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пацю́к «щур; порося» | українська |
| ко́ця «свиня; порося» | українська |
тьо-тьо (вигук для підкликання свиней)
очевидно, пов’язане з [коцьо́-коцьо́, куцю́-куцю́, тось-тось, цьось-цьось, цє-цє, це-це, ця-ця, цькицьки] «тс.», [ко́ця] (дит.) «свиня» (пор.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коцьо́-коцьо́ «тс.» | українська |
| куцю́-куцю́ «тс.» | українська |
| тось-тось «тс.» | українська |
| цьось-цьось «тс.» | українська |
| цє-цє «тс.» | українська |
| це-це «тс.» | українська |
| ця-ця «тс.» | українська |
| цькицьки «тс.» | українська |
| ко́ця «свиня» (дит.)(пор.) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України