КОСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́сний

очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. къс(ь)нъ «повільний, запізнілий», як і споріднені з ним болг. къ́сен «запізнілий, пізній», м. касен, схв. кȁсан, слн. kásen «тс.», стсл. късьнѣти «затримуватися, не поспішати», зводиться до псл. kъsьnъ, очевидно, спорідненого з лтс. kusls «слабкий, безпорадний» (про дитину), лит. kùšlas «кволий; убогий; сліпий», прус. ucka-kuslaisin (зн. в. одн.) «найслабший»;
можливо, споріднене також з псл. kyslъ, kvasъ, укр. ки́слий, квас;
р. ко́сный, бр. ко́сны;
Фонетичні та словотвірні варіанти

косні́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́сны білоруська
къ́сен «запізнілий, пізній» болгарська
kusls «слабкий, безпорадний» (про дитину) латиська
kùšlas «кволий; убогий; сліпий» литовська
касен македонська
kъsьnъ праслов’янська
kyslъ праслов’янська
kvasъ праслов’янська
ucka-kuslaisin «найслабший» (зн. в. одн.) прусська
кȁсан сербохорватська
kásen «тс.» словенська
късьнѣти «затримуватися, не поспішати» старослов’янська
ки́слий українська
квас українська
къс(ь)нъ «повільний, запізнілий» церковнослов’янська
ко́сный ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України