КОРЧУВАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ

корч «затонуле в воді дерево; викорчуване дерево або пень; кущ»

псл. *kъr̥čь ‹*kъr̥-k-jo;
очевидно, пов’язане з korę (korene), укр. ко́рінь менш вірогідні зближення з псл. *kъr̥kъ (п. kark) «карк» (Brückner 220), з гр. κείρω «стрижу» (Младенов РФВ 71, 456), з дінд. kūrcá- «пучок, в’язка» (Machek ESJČ 260, 291);
р. [корч] «пень; корінь», [корчь] «викорчувані пні», бр. корч «пень; кущ», п. karcz «пень», ч. ст. krč «пень, колода», слц. kŕč «сук», вл. ст. korč «розкорчована ділянка», м. крчи «корчує», схв. кр̀чевина «розкорчоване місце», слн. kŕč «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закорча́віти «покривитися»
кирч «тс. »
корчаго́вина «коренасте дерево з кількома кривими стовбурами»
корча́к «криве гілля дерева Я; пеньок Кур»
корча́ка «корч» (згруб.)
корча́куватий «пенькуватий»
корчама́ка «сучкуватий обрубок дерева»
ко́рчань «покривлені дерева»
корчастий
корча́тий «корчастий»
корчи́стий «тс.»
корчі́вка «місце, де викорчувано ліс»
корчолува́тий «рябий» (про людину)
корчомакува́тий «покручений, покривлений»
корчома́ха «товста крива палиця»
корчува́лка (тех.)
корчува́льний (тех.)
корчува́льник «машина для корчування»
корчува́ти
корчува́тий
корчува́ч «тс.»
корчу́н «місце, де викорчувано ліс»
корчу́нок «тс.»
корчу́ха «сорт цибулі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
корч «пень; кущ» білоруська
korč «розкорчована ділянка» (ст.) верхньолужицька
κείρω «стрижу» грецька
kūrcá- «пучок, в’язка» давньоіндійська
крчи «корчує» македонська
karcz «пень» польська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥čь праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥-k-jo праслов’янська
korę праслов’янська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥kъ «карк» (п. kark)(Brückner 220) праслов’янська
korene праслов’янська
корч «пень; корінь» російська
корчь «викорчувані пні» російська
кр̀чевина «розкорчоване місце» сербохорватська
kŕč «сук» словацька
kŕč «тс.» словенська
ко́рінь українська
krč «пень, колода» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України