КОРСАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
корса́р «пірат» (заст.)
запозичено з італійської мови, очевидно, через російське, польське і німецьке (н. Korsar) посередництво;
іт. corsaro «корсар» походить від слат. cursarius (corsarius) «морський розбійник, пірат», пов’язаного з лат. cursus «біг; переправа через воду, судноплавство»;
р. болг. корса́р, бр. карса́р, п. korsarz, ч. слц. слн. korzár, схв. кòрсāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
корса́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| карса́р | білоруська |
| корса́р | болгарська |
| corsaro «корсар» | італійська |
| cursus «біг; переправа через воду, судноплавство» | латинська |
| Korsar | німецька |
| korsarz | польська |
| корса́р | російська |
| кòрсāр | сербохорватська |
| cursarius «морський розбійник, пірат» (corsarius) | середньолатинська |
| corsarius | середньолатинська |
| korzár | словацька |
| korzár | словенська |
| korzár | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України