КОНОВКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кі́нва «кухоль, цебрик»
запозичене з німецької мови (можливо, через посередництво польської);
найімовірніше, джерелом слова є двн. channa (нвн. Kanne) «глек» з огляду на кореневий голосний о, який відповідає давньому германському а, і звукосполучення ev (пор. укр. це́рква, п. cerkiew);
менш імовірне пов’язання (Фасмер II 311; Machek ESJČS 218; Bern. I 558) з свн. kanne «тс.»;
походження німецького слова не з’ясоване;
р. [ко́новь] «глек», [ко́новка] «тс.», бр. ко́наўка «кухоль», п. konew «кінва», ч. konev, [konva], слц. kanva, [konva], полаб. ťönåi, слн. kónva «тс.», стсл. конобъ «казан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко
коні
ко́ноб
«цебер»
коно́вець
коно́вка
коновля
коновок
коно́пка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́наўка «кухоль» | білоруська |
| channa «глек» (нвн. Kanne) | давньоверхньонімецька |
| Kanne | нововерхньонімецька |
| ťönåi | полабська |
| cerkiew | польська |
| konew «кінва» | польська |
| ко́новь «глек» | російська |
| ко́новка «тс.» | російська |
| kanne «тс.» | середньоверхньнімецька |
| kanva | словацька |
| konva | словацька |
| kónva «тс.» | словенська |
| конобъ «казан» | старослов’янська |
| це́рква | українська |
| konev | чеська |
| konva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України