КОНДИЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

конди́ція «якість, норма, яким повинен відповідати товар, матеріал; (заст.) умова договору, угоди»

запозичення з латинської мови;
лат. condicio «умова, вимога; пропозиція; договір; стан, положення, обставини» пов’язане з condīco «умовляюся, домовляюся; визначаю», утвореним за допомогою префікса com- (con-) «з-» від дієслова dīco «говорю; стверджую; називаю; визначаю, вибираю»;
р. конди́ция, бр. кандыцыяS, ст. кондыцыя (1567), п. kondycja «якість фізична, форма; (заст.) умова, застереження; громадське становище, матеріальні умови, заможність; платна посада, (мн.) посада домашнього вчителя», ч. kondice «стан, форма; (заст.) приватні уроки; умова», слц. kondícia «стан, форма; (мн.) приватні уроки», вл. kondicionalny «умовний», болг. конди́ция «умова договору, угоди; норма, якість», м. кондиција «тс.», схв. кòнdūциja «умова; приватні уроки; форма», слн. condícija «стан, форма; умова»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

конди́ції «тимчасові підробітки домашніх учителів, репетиторів; приватні уроки» (заст.)
кондиці́йний
кондиціюва́ти «доводити до кондиції»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кандыцыяS білоруська
конди́ция «умова договору, угоди; норма, якість» болгарська
kondicionalny «умовний» верхньолужицька
condicio «умова, вимога; пропозиція; договір; стан, положення, обставини» латинська
кондиција «тс.» македонська
kondycja «якість фізична, форма; (заст.) умова, застереження; громадське становище, матеріальні умови, заможність; платна посада, (мн.) посада домашнього вчителя» польська
конди́ция російська
кòнdūциja «умова; приватні уроки; форма» сербохорватська
kondícia «стан, форма; (мн.) приватні уроки» словацька
condícija «стан, форма; умова» словенська
kondice «стан, форма; (заст.) приватні уроки; умова» чеська
condīco «умовляюся, домовляюся; визначаю» ?
com- «з-» (con-) ?
dīco «говорю; стверджую; називаю; визначаю, вибираю» ?
кондыцыя (1567) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України