КОЛЮЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
колю́чка (іхт.)(у сполученнях: мала південна к. «Pungitius platygaster Kessl.» і к. триголкова, або звичайна «Gasterosteus aculeatus L.»)
назва зумовлена наявністю на животі і на спині цих риб гострих кісткових пластинок –колючок;
р. бр. ко́лю́шка, п. koluszczka, [koluszka], ч. діал. слц. схв. діал. koljuška, болг. колюшка՛, – похідне утворення від коло́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́лю́шка | білоруська |
| колюшка | болгарська |
| koluszczka | польська |
| koljuška | сербохорватська |
| koljuška | словацька |
| koluszka | українська |
| koljuška | чеська |
| ко́лю́шка | ? |
| koljuška | ? |
| koljuška | ? |
коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»
псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́л
«відколювання, відокремлення»
відколоти
«зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець
«жук наїзник»
зако́ли
«заломи, зломи»
заколо́ти
«убити, проткнувши»
кільки́й
«який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на
«розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й
«той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка
«образа, дорікання»
колоття́
«розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба
«гострий біль у боці»
колу́н
«важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к
«колючка»
ко́лька
«тс.; голка їжака»
ко́лький
«колючий»
ко́люватина
«щілина»
колюга́
«велика колючка»
ко́люх
«колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий
«який має колючки»
колю́шка
«все колюче, колючка»
колю́щий
«колючий»
коля́р
«той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л
«щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина
«тс.»
на́ко́лка
«наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л
«підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка
«защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник
«(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок
«точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́ць | білоруська |
| kłóć | верхньолужицька |
| skilja «м’ясник» | готська |
| κλάω «ламаю, калічу» | грецька |
| σκάλλω «розколюю, рию» | грецька |
| колоти | давньоруська |
| *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» | індоєвропейська |
| *(s)kel «pізати, відрізати» | індоєвропейська |
| celḽach «війна» | ірландська |
| -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») | латинська |
| kalt «кувати, бити, ударяти» | латиська |
| kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» | литовська |
| skélti «колоти, розколювати» | литовська |
| коле | македонська |
| ко́ля | нижньолужицька |
| kłuć ч. kláti | польська |
| *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» | праслов’янська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| preicalis «ковадло» | прусська |
| коло́ть | російська |
| клȁти | сербохорватська |
| klať | словацька |
| kláti | словенська |
| КЛАТИ | старослов’янська |
| скала́ «тс.» | українська |
| iškallā(i)- «ламати, розбивати» | хетська |
| káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» | ? |
| kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» | ? |
| kult «молотити» | ? |
| κελεΐς «бойова сокира» | ? |
| kalopeilis «сапа, сікач» | ? |
| *skel-/ | ? |
| skalà «скалка» | ? |
| ска́лка «тріска, скабка» | ? |
| оскі́лок «тс.» | ? |
колю́к «осот, Cirsium L. ВеНЗн; дурман звичайний, Datura stramonium L. Mak» (бот.)
псл. (сх.) [koljukъ, koljuka, koljakъ] «колючка (рослинна)», похідні від *kolti «колоти»;
назви зумовлені тим, що колючими є всі відповідні рослини (ВРУ 236, 588, 670, 699, 700);
р. [колю́ка] «дурман; курай», [колю́чки] «будяк; осот польовий; нетреба звичайна; курай», бр. [калю́чка] «будяк кучерявий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́льковник
«тс.»
колюка
«дурман звичайний»
колю́ки
«тс.; будяк кучерявий, Carduus crispus L. (Carduus tenniflorus L.) Mak»
колюх
«тс.»
колю́хи
«дурман звичайний»
колючиха
«нетреба колюча»
колючка
«тс. Mak; курай, Salsola; будяк, Carduus L. Ж; осот польовий, Cirsium arvense (L.) Scop. Mak; нетреба колюча, Xanthium spinosum L.»
колю́чки
«дурман звичайний»
колю́чник
«осот»
коля́к
«нетреба колюча; будяк; осот»
колячина
«осот»
коля́чник
«будяк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калю́чка «будяк кучерявий» | білоруська |
| koljukъ, koljuka, koljakъ «колючка (рослинна)» (сх.) | праслов’янська |
| колю́ка «дурман; курай» | російська |
| колю́чки «будяк; осот польовий; нетреба звичайна; курай» | українська |
| *kolti «колоти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України