КОЗАЧОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коза́к «на Україні в XV--XVIII ст. -- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини; у Росії XVI--XVIII ст.-- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк); у дореволюційній Росії з XVIII ст. -- представник військового стану, уродженець військових областей, який був зобов’язаний служити в армії за пільгове користування землею; рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників; уродженець колишніх військових областей; парубок, юнак; відважний, завзятий, хоробрий чоловік; веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва; музика до цього танцю»
давнє запозичення з тюркських мов;
тур. kazak «козак», крим.-тат. казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга», каз. тат. кирг. аз. башк. qazaq «тс.; слуга», кумик. казак «зброєносець у феодала, дружинник», чаг. казак «вільна людина; бродяга, розбійник» пов’язуються з дтюрк. kez- «ходити, блукати, мандрувати»;
р. казак «козак», заст. коза́к, ст. казакъ «тс.», козакъ «робітник, батрак», бр. болг. каза́к «козак», п. вл. kozak (з укр.), ч. слц. kozák, м. козак, схв. кòзāк, слн. kozák «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
козакува́ти
«бути козаком; парубкувати»
козакува́тий
«такий, що має козацький норов»
козарлю́га
«богатир-козак»
коза́цтво
«козаки, козацький стан»
козача́
«дитя козака»
коза́ча
«козацтво»
(зб.)
козаче́нко
«син козака»
коза́чизна
«козаччина; козацький стан, козацький край Ж»
коза́чий
козачина́
«козацький край, козацький стан»
козачи́на
«козак»
коза́чити
«тс.»
козачі́я
«козаки, козацький стан»
коза́чка
«дружина або дочка козака»
козачо́к
«хлопчик-слуга (у дворянському побуті); веселий, жвавий український народний танець, музика до цього танцю; [маленький козак]»
коза́ччина
«період в історії України (друга половина XV--XVI ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецькотатарських загарбників; [козацький край, козацький стан Ж]»
козу́р
«козарлюга»
козу́ря
«маленький козак»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
qazaq «тс.; слуга» | азербайджанська |
qazaq «тс.; слуга» | башкирська |
каза́к «козак» | білоруська |
каза́к «козак» | болгарська |
kozak (з укр.) | верхньолужицька |
kez- «ходити, блукати, мандрувати» | давньотюркська |
qazaq «тс.; слуга» | казахська |
qazaq «тс.; слуга» | киргизька |
казак «вільна, незалежна людина; шукач пригод, бродяга» | кримсько-татарська |
казак «зброєносець у феодала, дружинник» | кумикська |
козак | македонська |
kozak (з укр.) | польська |
казак «козак» | російська |
кòзāк | сербохорватська |
kozák | словацька |
kozák «тс.» | словенська |
qazaq «тс.; слуга» | татарська |
kazak «козак» | турецька |
козакъ «робітник, батрак» | українська |
казак «вільна людина; бродяга, розбійник» | чагатайська |
kozák | чеська |
коза́к | ? |
казакъ «тс.» | ? |
коза́к «чорний тарган, Blatta orientalis L. (Periplaneta orientalis L.)» (ент.)
очевидно, результати перенесення назви коза́к (іст.), подібні до назв комах типу пруса́к, [шваб, моска́ль] та ін;
мотивація перенесення неясна;
р. [каза́к] «плавунець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коза́ка
коза́ка
«жук із роду скрипунів, Cerambyx L.»
коза́ченка
коза́чка
«тс. ВеУг; лісовий стрибун, Cicindela silvatica L.; жук з підродини гнойовиків, Coprinае Ж»
козачки́
«вид червоної мухи з чорними плямами, що живе в трухлявих пнях і землі»
козачо́к
«тс.»
козя́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каза́к «плавунець» | російська |
коза́к (іст.) | ? |
пруса́к | ? |
шваб | ? |
моска́ль | ? |
коза́чка «гадюка звичайна, Vipera berus L. (Pelias chersea L.)» (зоол.)
неясне;
можливо, результат табуїстичної видозміни і зближення з назвою тварини коза;
пор. семантично й формально близьке р. [козю́ля] «гадюка», зближуване з коза́ (Фасмер II 279; Преобр. І 330);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
козю́ля «гадюка» | російська |
коза | ? |
семантично | ? |
коза́ | ? |
козачки «щириця волотиста, Amaranthus paniculatus L.» (бот.)
неясне;
ко́зи «жовтець їдкий, Ranunculus acer L.; сокирки польові, Consolida arvensis Opiz. (Delphinium consolida L.); анемона жовтцева, Anemone ranunculoides L.; первоцвіт весняний, Primula veris L.» (бот.)
назви, пов’язані з коза́, козе́л і зумовлені, очевидно, отруйністю рослин, їх небезпечністю для худоби, зокрема, кіз, що відзначається для жовтцю їдкого і пшінки (ВРУ 266, 281), сокирок польових (Нейштадт 254) та анемонів (ВРУ 275), або зовнішньою подібністю (у сокирок польових) до голови кози з рогами (ВРУ 272) чи (щодо первоцвіту весняного) певною подібністю квітів та інших особливостей до властивостей жовтцю (Нейштадт 261, 436);
зморшкувате кучеряве листя первоцвіту весняного подібне до вовни баранів (пор. народну назву [баранчики]), теж могло дати підставу для порівняння з козою;
р. [козеле́ц] «жовтець їдкий», бр. [казе́лец] «тс.», п. [közielec] «анемона жовтцева», [koziełek] «сокирки польові»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́злики
«жовтець їдкий»
(мн.)
козаки́
козачки́
козелець
«тс.; анемона жовтцева»
козелець барабольчик
«пшінка весняна, Ficaria verna Huds. (Ficaria ranunculoides Roth)»
козели́ця
«жовтець їдкий»
ко́зенька
«сокирки польові Mak; анемона дібровна, Anemone nemorosa L. Ж»
козєнка
«тс.»
козє́нька
«сокирки польові»
кози́нник
«тс.»
ко́зник
«отруйна болотна рослина, що цвіте жовтим цвітом»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
казе́лец «тс.» | білоруська |
közielec «анемона жовтцева» | польська |
козеле́ц «жовтець їдкий» | російська |
koziełek «сокирки польові» | українська |
коза́ | ? |
козе́л | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України