КЛЯЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кляк «зарубка на дереві; залом; межовий знак (деревце); льодова бурулька; кожен із двох дерев’яних кругів млинового колеса»
псл. *klękъ, *klęka пов’язане з *klękati «згинати, закривляти, згинати коліна, ставати навколішки», укр. кляка́ти;
р. [кляч] «перекладина; соснова цурка», п. klęk «криве дерево; полозок рала; полозок саней», ч. klek «криве дерево», вл. klak «чепіга, полозок рала», слн. kléka «сучкувате закривлення дерева»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клякови́й
(у виразі [клякове дерево] «дерево, помічене знаком, що вказує межу»)
кляча́ти
«робити тин у лісі, підрубуючи тонкі дерева і переплітаючи їх»
клячи́ти
«заламувати стебла рослин на позначення чогось»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| klak «чепіга, полозок рала» | верхньолужицька |
| klęk «криве дерево; полозок рала; полозок саней» | польська |
| *klękъ | праслов’янська |
| *klękati «згинати, закривляти, згинати коліна, ставати навколішки» | праслов’янська |
| *klęka | праслов’янська |
| кляч «перекладина; соснова цурка» | російська |
| kléka «сучкувате закривлення дерева» | словенська |
| кляка́ти | українська |
| klek «криве дерево» | чеська |
кляка́ти «ставати навколішки»
псл. klękati «стояти зігнувшись, іти зігнувшись»;
зіставляється з kloniti «клонити» (ЭССЯ 10, 28–29; Brückner 234) або з лит. klénkti «швидко йти», лтс. kliñkât «кульгати» (Фасмер II 259; Sławski II 218; Otrębski LP l, 134–136);
пов’язання з н. hinken «кульгати» (Machek ESJČ 254) сумнівне;
р. [кля́кать] «ставати навколішки», бр. кля́кнуць «сидіти навпочіпки», п. klękać «ставати навколішки», ч. klekati, слц. kl’akať, вл. klakać «тс.», нл. klěkáš «тс.; іти похитуючись», полаб. klącĕ (‹*klęči(tъ) «шкутильгає, кульгає», болг. кля́кам «присідаю», клé-кам «тс.», м. клекне «стане навколішки», схв. клȅцати «згинати коліна», слн. klékati «ставати навколішки», стсл. ΚΛѦчати «стояти навколішках»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кляча́ти
«стояти навколішках»
клячниця
«різновид ослона»
наприклячко́х
«тс.»
у при́клячки
«навколішки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кля́кнуць «сидіти навпочіпки» | білоруська |
| кля́кам «присідаю» | болгарська |
| клéкам «тс.» | болгарська |
| klakać «тс.» | верхньолужицька |
| kliñkât «кульгати» | латиська |
| klénkti «швидко йти» | литовська |
| клекне «стане навколішки» | македонська |
| klěkáš «тс.; іти похитуючись» | нижньолужицька |
| hinken «кульгати» | німецька |
| klącĕ «шкутильгає, кульгає» (‹*klęči(tъ) | полабська |
| klękać «ставати навколішки» | польська |
| klękati «стояти зігнувшись, іти зігнувшись» | праслов’янська |
| kloniti «клонити» | праслов’янська |
| кля́кать «ставати навколішки» | російська |
| клȅцати «згинати коліна» | сербохорватська |
| kl'akať | словацька |
| klékati «ставати навколішки» | словенська |
| клѧчати «стояти навколішках» | старослов’янська |
| klekati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України