КЛАЦАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кла́нцати «клацати (зубами)»
афективне утворення від клацати, можливо, як результат контамінації з [кланца́тий] «зубатий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кла́мцати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клацати | українська |
| кланца́тий «зубатий» | українська |
клац
афективно-звуконаслідувальне утворення, подібне до кло́кати, кля́скати;
щодо ц пор. бац, буц, гуц, ду́цнути;
слц. kl’acnúť «ляснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кла́цалка
«вид дитячої цяцьки»
кла́цати
клацу́н
«той, хто клацає зубами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kl'acnúť «ляснути» | словацька |
| кло́кати | українська |
| кля́скати | українська |
| бац | українська |
| буц | українська |
| гуц | українська |
| ду́цнути | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України