КЛАКЕРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кла́ка «група людей, що аплодує або свистить за гроші»
запозичення з французької мови;
фр. claque «клака» утворено від звуконаслідувального дієслова claquer «плескати (в долоні); ляскати (пугою)»;
р. бр. кла́ка, п. ч. слц. klaka, болг. клакьор «клакер», схв. клȁка, слн. kláka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кла́кер
«особа, належна до клаки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кла́ка | білоруська |
| клакьо́р «клакер» | болгарська |
| klaka | польська |
| кла́ка | російська |
| клȁка | сербохорватська |
| klaka | словацька |
| kláka | словенська |
| claque «клака» | французька |
| claquer «плескати (в долоні); ляскати (пугою)» | французька |
| klaka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України