КЕЛІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ке́лія

через церковнословʼянську мову, запозичено в давньоруську з грецької;
гр. κελλίον «комірчина, конурка, підвал; келія» походить від лат. cella «тс.; клітка», спорідненого з дінд. śalā «хатина, приміщення; стайня», гр. καλια «хатина; клуня; гніздо», καλύβη «притулок, хатина», κόλυϑρος «мішок, кишеня», дангл. helustr «схованка», двн. hella «пекло», дісл. hǫll «великий будинок»;
р. ке́лья, бр. ке́лля, др. келия, келья, болг. кели́я, кили́я, м. ќелија, схв. ћèлија, стсл. келига «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

келиа (1443)
келіа
келі́йник «служник ігумена, архієрея; чоловік, що живе в келії»
ке́льня «келія»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ке́лля білоруська
кели́я болгарська
кили́я болгарська
κελλίον «комірчина, конурка, підвал; келія» грецька
καλιᾱ́ «хатина; клуня; гніздо» грецька
καλύβη «притулок, хатина» грецька
κόλυϑρος «мішок, кишеня» грецька
helustr «схованка» давньоанглійська
hella «пекло» давньоверхньонімецька
śā́lā «хатина, приміщення; стайня» давньоіндійська
hǫll «великий будинок» давньоісландська
келия давньоруська
келья давньоруська
cella «тс.; клітка» латинська
ќелија македонська
ке́лья російська
ћèлија сербохорватська
келига «тс.» старослов’янська

кили́ця «хата»

неясне;
можливо, утворене на основі ке́лія;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ке́лія українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України