КВИЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

початкове cv- замість kv- походить із основи каузатива псл. kvěliti ‹ *kvoilītei, яка в південнословʼянських мовах зазнала зміни початкового kv- в cv- під впливом наступного ě з оі;

повʼязується також (Sławski III 490–491) з kvikati;

псл. kviliti ‹ *kveilītei «жалісно плакати; скиглити», звуконаслідувального походження, можливо, споріднене з дісл. væla, англ. wail «тс.»;

р. [квили́ть] «скиглити», [кве́лить] «тс.», др. цвилити «плакати; сумно співати», п. kwilić «тихо, жалібно плакати; скиглити», ч. kvíleti (kvíliti) «ридати, лементувати; завивати», слц. kviliť «жалібно плакати, стогнати; пищати», вл. čwilować (čwěl-) «мучити», нл. ст. kwiliś «хлипати, плакати, лементувати», полаб. kvai̯lĕ «плаче, квилить, пищить» (про дитину), болг. цви́ля «іржу», м. цвила «лементує, пищить; жалібно ірже; сичить», схв. цви́љети «лементувати, плакати; скиглити; скрипіти», слн. cvíliti «кувікати, скиглити; вити; скрипіти», стсл. цвилити, цвилѣти «плакати, оплакувати, голосно скаржитися»;

результат злиття прийменника на з незасвідченим іменником *поквол «знущання», пов’язаного з прикметником кво́лий «слабий» (первісно «змучений») і дієсловами квили́ти «скиг-лити», цвіли́ти «бити, батожити» (див.);

результат фонетичної видозміни форми квили́ти (див.);

очевидно, результат видозміни давнішого значення «повільний», повʼязаного з прислівником [кво́ли] «повільно»;

у похідних утвореннях відчувається семантичне зближення з квили́ти «скиглити, плакати»;

безпосереднє виведення р. [кво́лый, квёлый] від р. [квели́ть] «дражнити; доводити до сліз» (Фасмер II 218–219), очевидно, неточне;

виведення від гіпотетичного псл. *kъv-, повʼязуваного з kyv-ati «кивати» (Ильинский РФВ 1917/3–4, 204–206) сумнівне;

зіставлення р. [кво́лый] з хи́лый з реконструкцією давнішого *хволый (Преобр. І 304) необґрунтоване;

р. [кво́лый] «кволий, вʼялий, плаксивий, хворобливий», [квёлый] «тс.; лінивий; блідий», бр. кво́лы «кволий», кво́ліцца «почувати себе хворим; стогнати; [скаржитися на хворобу]»;