КАПАРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

можливо, походить від гебр. kappārā «вибачення; покутна жертва; (перен.) щось жалюгідне, нічого не варте» (напр. у виразі i̯āʼǣʼǣllā l^ǝkappārōṯ «він ні на що не здатний» (букв. «(він) годиться лише на покутні жертви»);

гебр. kappārā повʼязане з дієсловом kāpar «покривати», kipær «вибачати» (первісно «покривати провину»);

до польської мови слово проникло, можливо, через українську (SW II 239–240);

ρ. [капа́ра] «хвороблива, квола людина», п. [kaparzyć] «робити щось погано, аби збутися; погано жити; погано, несмачно готувати їжу»;

може бути зіставлене і з рум. scăpărá (молд. скэпэра́) «блискати» (пор. молд. ый скэпэра пичоареле «швидко бігти», букв. «блискати ногами»);

можливо, пов’язане з капа́рити «бідувати», зближеним зі [ска́па́тися] «зникати»;

неясне;

можливо, наслідок семантичного розвитку форми капа́рити «вести нужденне життя», повʼязаної з [ка́пар] «збідніла людина» (пор.);

неясне;

через російську мову запозичено з голландської;

гол. kaper «шапка, капор» є, очевидно, похідним від kap «шапка, ковпак, капор; відлога; покривало», що виникло під впливом іменника kaproen «шапка; чепець, капор; (чернецький) каптур», яке походить від фр. [caperon] «шапка; відлога» (пор. фр. chaperon «тс.»);

гол. kap (снідерл. kappe) запозичене з романських мов і продовжує нар.-лат. cappa «відлога; плащ з відлогою»;

менш обґрунтоване прийняття безпосереднього запозичення слова в російську мову з романських мов (Фасмер II 184; Bern. І 485);

р. ка́пор, заст. ка́пар, ка́пер, бр. ка́пар;

запозичення з польської мови;

п. kafar «тс.» походить від нім. Кäрfer (Kéffer) «голова бруса», яке зводиться до лат. caper «цап», повʼязаного з capra «коза»;

бр. [ка́пар] «пристрій, яким заганяють у землю палі»;