ЗАПОВІДАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

заповіда́ти

псл. zapovědati, префіксальне утворення від povědali «повідати, розповісти», пов’язаного з vědati «знати»;
р. запове́дать, бр. запаве́дваць, за́паведзь, др. заповѣдати, заповѣдь, п. zapowiadać, zápowiedź, ч. zapovídati «забороняти», zapověd’ «заборона», слц. zapovedať sa «заректися», вл. zapowědźić «заповідати», zapowědź, нл. zapoẃdowaś, zapoẃedańe, болг. заповя́дам «наказати, звеліти», за́повед «наказ, розпорядження», м. заповеда «наказувати, розпоряджатися», заповед «наказ, розпорядження», схв. запове́дати, зȁповēд «тс.», слн. zapovédati «наказати, наказувати», zapovedováti «наказувати, командувати», zapóved «наказ, заповідь», стсл. заповѣдати, заповѣдь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заповіда́льний
запові́да́ч «той, хто заповідає що-небудь комусь у спадок»
за́повідь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
запаве́дваць білоруська
за́паведзь білоруська
заповя́дам «наказати, звеліти» болгарська
за́повед «наказ, розпорядження» болгарська
zapowědźić «заповідати» верхньолужицька
zapowědź «заповідати» верхньолужицька
заповѣдати давньоруська
заповѣдь давньоруська
заповеда «наказувати, розпоряджатися» македонська
заповед «наказ, розпорядження» македонська
zapoẃdowaś нижньолужицька
zapoẃedańe нижньолужицька
zapowiadać польська
zápowiedź польська
zapovědati праслов’янська
povědali «повідати, розповісти» праслов’янська
vědati «знати» праслов’янська
запове́дать російська
запове́дати сербохорватська
зȁповēд «тс.» сербохорватська
zapovedať sa «заректися» словацька
zapovédati «наказати, наказувати»«наказувати, командувати»«наказ, заповідь» словенська
zapovedováti «наказати, наказувати»«наказувати, командувати»«наказ, заповідь» словенська
zapóved «наказати, наказувати»«наказувати, командувати»«наказ, заповідь» словенська
заповѣдати старослов’янська
заповѣдь старослов’янська
zapovídati «забороняти»«заборона» чеська
zapověd' «забороняти»«заборона» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України