ЖУПА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *župa‹*geup-;

споріднене з гр. γύπη «гніздо, кубло», ав. gufra «глибокий; прихований, потаємний», дінд. guptáḥ «потаємний», свн. kobe «клітка, хлів», нвн. Koben «притулок, сховище», дісл. kofi «хатина, курінь», пов’язаними з іє. *goup- «робити склепіння; видовбувати; ховати, рятувати»;

р. [жу́па], п. żupa, стсл. жоупиште «могила»;

можливо, слово того самого походження, що й жу́па «соляна копальня»;

Фасмер припускає, що жупа «область», засвідчене в Густинському літописі (1611 р.), яке він помилково вважає давньоруським (Фасмер II 65), і семантично близькі слова слід відділяти від жупа «копальня» і пов’язувати з дангл. géap «просторий, місткий», гот. gawi «округа» (нвн. Gau «тс.»);

р. ст. жу́па «селище, село», п. župan, ч. слц. вл. župa «область», нл. župa «окружний гарнізон», болг. жупа, жупа́н, м. жупа, схв. жу́па, слн. žúpa;

уг. zsúp «оберемок (в’язка) соломи» походить від свн. schoup «тс.» (нвн. Schober «купа снопів, соломи або сіна»), пов’язаного з двн. scubil «жмут волосся або соломи»;

очевидно, запозичення з угорської мови;

похідне утворення від незасвідченого *жо́па, спорідненого з р. жо́па, яке переконливої етимології не має;

найчастіше порівнюється з р.-цсл. жупа «яма», укр. жу́па «соляна яма»;

запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом нлат. cobaltum «тс.»;

н. Kóbalt утворено від н. Kóbold «домовик», очевидно, складного слова, перший елемент якого kob- споріднений з дісл. kopi «хатина», псл. župa «яма», укр. жу́па «соляна копальня», а другий old пов’язаний з двн. waltan (нвн. walten) «панувати, управляти», псл. *volděti, укр. володіти;

р. бр. ко́бальт, п. ч. слц. вл. нл. kobalt, болг. коба́лт, м. кобалт, схв. кòбалт, слн. kobalt;