ЕФЕКТИВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ефе́кт
запозичення з латинської мови;
лат. effektus «виконання; дія; вплив; результат» пов’язане з дієсловом efficio «виготовляю, виконую; призначаю; доводжу», утвореним за допомогою префікса ех (›ef- внаслідок асиміляції) «з-» від дієслова facio «роблю»;
р. эффе́кт, бр. эфе́кт, п. ч. слц. вл. efekt, болг. ефе́кт, м. ефект, схв. èфекат, слн. efékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до
(XVII ст.)
ефекти́вний
ефе́ктний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эфе́кт | білоруська |
| ефе́кт | болгарська |
| efekt | верхньолужицька |
| effektus «виконання; дія; вплив; результат» | латинська |
| ефект | македонська |
| efekt | польська |
| эффе́кт | російська |
| èфекат | сербохорватська |
| efekt | словацька |
| efékt | словенська |
| efekt | чеська |
| efficio «виготовляю, виконую; призначаю; доводжу» | ? |
| ех «з-» (›ef- внаслідок асиміляції) | ? |
| facio «роблю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України