ДУТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ду́ти (дму)
псл. dǫti, dъmǫ, зближене пізніше з псл. duti, dujǫ;
споріднене з лит. dùmti, dumiù «дути, віяти»;
пор. також прус. dumsle «сечовий міхур», дінд. dhámati «дме», ос. dumun «дути, курити», свн. dimpfen «парувати, курити»;
іє. *dhm-/dhem-/dhemə«дути, дим, туман; хмарний, темний»;
очевидно, неслушним слід вважати припущення (Vaillant RÉS 21, 168 – 170) про первісну форму інфінітива без носового (*duti замість *dǫti) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм;
р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дъму), п. dąć (dmę), ч. douti, dmouti, dmu, полаб. dåmě «дме», схв. ст. ду́ти (дмȇм), слн. (na)dóti se, (na)dmem, стсл. дѫти, дъмѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдима́ти
видима́ти
ви́дма
«піщане місце, з якого вітер зносить пісок»
віддима́ти
ду́тель
«порожній горіх»
ду́тий
ду́тик
«щось порожнє; опецькувате обличчя»
ду́тися
«сердитися»
ду́тка
«бусинка; [дудка Ж]»
дутча́стий
«порожній»
задима́ти
надима́ти
нади́ми
«пахова грижа»
обде́мкуватий
«повний»
обде́мок
«той, хто об’ївся, з надутим животом»
обдима́ти
«здувати»
(про живіт)
оду́тлий
подима́ти
«повівати»
(про вітер)
продима́ти
роздима́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуць (дму) | білоруська |
| dhámati «дме» | давньоіндійська |
| дути (дъму) | давньоруська |
| *dhm-/dhem-/dhemə «дути, дим, туман; хмарний, темний» | індоєвропейська |
| dùmti | литовська |
| dumun «дути, курити» | осетинська |
| dåmě «дме» | полабська |
| dąć (dmę) | польська |
| dǫti | праслов’янська |
| duti | праслов’янська |
| dumsle «сечовий міхур» | прусська |
| дуть | російська |
| ду́ти (дмȇм) | сербохорватська |
| dimpfen «парувати, курити» | середньоверхньнімецька |
| дѫти | старослов’янська |
| дъмѫ | українська |
| douti | чеська |
| dmouti | чеська |
| dmu | чеська |
| dъmǫ | ? |
| dujǫ | ? |
| dumiù «дути, віяти» | ? |
| також | ? |
| дму | ? |
| ду́ти (дмȇм) | ? |
ду́ти (ду́ю)
псл. duti, dujǫ, зближене пізніше з псл. dǫti, dъmǫ;
споріднене з лит. dùja «пил, мжичка», дінд. dhūnṓti (dhuváti) «хитає, потрясає», гр. ϑυω «димлю, спалюю жертву», ϑυνω «прагну, бушую», ϑυνέω «тс.», θύελλα «буря, хуртовина», дісл. dýja «дути, трясти, коливати», dūnn «пушинка», daunn «запах, дух», гот. dauns «запах, випаровування», нн. düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце»);
іє. *dheu-, *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти»;
р. дуть (ду́ю), п. [duć (duję)], ч. douti, duji, слц. [duť, (dujem)], вл. duć (duju), нл. duś (dujom), болг. ду́я, м. дуе, схв. дути (дyjȇм), слн. dúti (dújem), стсл. доунѫти, доунѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдува́льний
вдува́ти
видува́льник
видува́ти
видувни́й
дуймо́м
«швидко (побігти)»
(подути)]
дуйни́й
«який сильно дме»
ду́ну́ти
дуяви́ця
«завірюха»
дуя́вка
«тс.»
задува́ти
здува́ти
на́дув
надува́льник
надува́ти
надувни́й
обдува́ти
піддува́ло
піддува́ти
пі́ддувка
по́дув
подува́ти
про́дув
продува́льний
продува́ти
продувни́й
роздува́льний
роздува́льник
роздува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́я | болгарська |
| duć (duju) | верхньолужицька |
| dauns «запах, випаровування» | готська |
| ϑυω «димлю, спалюю жертву» | грецька |
| dhūnṓti «хитає, потрясає» (dhuváti) | давньоіндійська |
| dýja «дути, трясти, коливати» | давньоісландська |
| *dheu- | індоєвропейська |
| dùja «пил, мжичка» | литовська |
| дуе | македонська |
| duś (dujom) | нижньолужицька |
| düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце») | нижньонімецька |
| duć (duję)] | польська |
| duti | праслов’янська |
| dǫti | праслов’янська |
| дуть (ду́ю) | російська |
| дути (д$yjȇм) | сербохорватська |
| duť (dujem)] | словацька |
| dúti (dújem) | словенська |
| доунѫти | старослов’янська |
| доунѫ | українська |
| douti | чеська |
| duji | чеська |
| dujǫ | ? |
| dъmǫ | ? |
| ϑυνω «прагну, бушую» | ? |
| ϑυνέω «тс.» | ? |
| θύελλα «буря, хуртовина» | ? |
| dūnn «пушинка» | ? |
| daunn «запах, дух» | ? |
| *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України