ДОПІРУ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. dopiero (засвідчене з XV ст.), dopiru, dopiro, паралельне болг. допъ́рва «тепер», походить із словосполучення *do р^ьrvъ «ото вперше», де do за походженням є вказівною часткою, паралельною to (te), a *р^ьrvъ – порядковим числівником, що відповідає укр. пе́рвий;

зникнення v та поява кінцевого о під впливом інших прислівників на о є вторинним явищем;