ДОМНА — ЕТИМОЛОГІЯ

до́мна

пов’язане з псл. dъmǫ, dǫti «дму, дути» (пор. вираз заду́ти домну);
р. бр. до́мна, др. дъмьница «домна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

до́менний
до́менник
до́менщик
піддо́менник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
до́мна білоруська
дъмьница «домна» давньоруська
dъmǫ праслов’янська
до́мна російська
dǫti «дму, дути» (пор. вираз заду́ти домну) ?

До́мна

через церковнослов’янське і грецьке посередництво (гр. Δομνίκα) запозичено з латинської мови;
лат. Domna утворене на основі іменника domna (domina) «пані», форми жін. р. до dominus «пан, хазяїн дому»;
р. До́мна, Домни́ка, Домни́кия, бр. болг. До́мна, стсл. Домна;
Фонетичні та словотвірні варіанти

До́ма
Дома́ня
Дома́ся
Дома́ха
До́мка
Домна «пані» (1627)
Домні́ка
Домні́кія
До́мця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
До́мна білоруська
До́мна болгарська
Domna утворене на основі іменника domna «пані» (domina) латинська
до dominus «пан, хазяїн дому» російська
До́мна російська
Домна старослов’янська
Домни́ка українська
Домни́кия українська
до dominus «пан, хазяїн дому» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України