ДИНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливі спроби пов’язання з слат. tunna «бочка», нвн. Tonne «тс.» (Brückner 106) та з маньчжурським dygga(n) «кавун» (Sköld LG 45);

вважається праєвропейським (Маchek ESJČ 137; Holub–Lyer 145);

зіставляється також з псл. dy-mati, dǫti і реконструюється значення dynja «надутий овоч» (Mikl. EW 118; Bern. І 250; Преобр. І 206; Горяев 100; Holub–Kop. 112; БЕР І 393; Младенов 128);

щодо значення вказується на схожість розрізаних айви та дині (Knutsson ZfSlPh 4, 383 – 385; Sławski I 186187);

вважається запозиченням з грецької мови: гр. κυδώνια μαλα «яблуко з Кідонії, айва» (*kъdūnja › *gdūnja › *dūnja ›dynja);

остаточно не з’ясоване;

псл. dynja;

р. бр. ды́ня, др. дыня, п. dynia «гарбуз», ч. dýně «тс.», слц. dyňa «диня; кавун; [гарбуз]», вл. dynja «диня», болг. ди́ня «кавун», м. диња «диня», схв. дȕња, слн. dínja «тс.»;

менш імовірні припущення про зв’язок з лит. dainà «пісня» (Malinowski PF І 181) або про походження укр. да́на від імені богині води Дана (ВеЗн 14), наявність якої в міфології слов’ян не доведено;

зіставляється також з дінд. dhan-«дзвеніти, звучати» як здавна успадковане слово, з яким пов’ язується і молд. до́йна (вид пісні), рум. dóină «тс.» (Семчинський Мовозн. 1969/5, 63–67; Hasdeu Din istoria limbei romîne 1883, 11–32);

пояснюється як результат поєднання п. da (вигук у піснях; рідше – спол. «та»), спорідненого з укр. [да] «тс.», і вигуку п. [nа] «ну» (Sławski І 137);

не зовсім ясне;

п. dana (приспів), dajna, dyna, dyny, слц. danom «тс.»;

можливо, утворення з вигуків дин і дир;

неясне;